е-Смітник: як маленькі викинуті гаджети стають великою проблемою людства

3-0.43944-1u.jpg

Львівське сміття стола справжнім мемом, але чи так все просто зі сміттям у інших містах? Та й у інших странах? Чи замислюємось ми про це коли позбуваємось від застарілого “заліза” чи розбитого телефона? Кожен рік людство продукує десятки мільйонів тон електронного сміття: зламаних телефонів, комп’ютерів та інших пристроїв. Однак при цьому люди так і не навчились справді комплексно і якісно знешкоджувати всі ті отруйні речовини, що містяться в цих гаджетах. «Зелена» переробка відпрацьованої побутової та електронної техніки передбачена підписаною у кінці 1980-х «Базельською конвенцією» виявилася занадто дорогою і тривалою у часі. Енергоємний процес вилучення свинцю, ртуті та кадмію, високий вміст яких мають подібні відходи, не дозволяє відбити інвестиції у короткий термін.

Сучасні гаджети, а саме комп’ютери, телефони, тощо, є для нас виразниками прогресу, і їхня «магія» росте все більше із віддаленням від нашого розуміння. Пересічний користувач, володіючи пристроєм, найчастіше не знає, як він діє, і не може самостійно втрутитись в його роботу, наприклад, для налагодження. Вся ця незрозумілість часто наближає гаджети до смітника у разі несправності.  

Зникнення щоденного сміття з поля зору та середовища життя – процес «магічний». Адже, принісши його у визначене місце, ми маємо впевненість, що більше ніколи не побачимо власні відходи. І навіть їхнє зникнення схоже на прихід зубної феї: машини вивозять непотріб вночі, а прибиральники виходять на роботу так рано, що ці два процеси залишаються ледве помітними. Наше сміття –  невидиме, і перебуває у паралельному просторі, поки, наприклад, з новин ми не дізнаємося про смерть чотирьох людей під сміттєвими завалами. Замислитесь – лише у 2014 році людство продукувало приблизно 41,8 млн тон електронного сміття. За різними оцінками, лише від 10% до 40% з них було перероблено чесно і згідно стандартів. 

Врешті більша частина електронного сміття залишається лежати на величезних кладовищах, найчастіше на околицях наших міст, а отже й досить близько до наших домівок.  Але чи насправді гаджети «помирають», коли виходять з ладу? Що відбувається, коли вони опиняються, легально чи нелегально, на сміттєвому кладовищі, далеко від наших очей? Саме на цьому етапі найяскравіше виявляє себе матеріальна природа пристроїв. Коли екрани більше не світяться, а вимикачі не реагують, наші телефони, комп’ютери та телевізори, цілісні чи розбиті на шматки, вступають на інший рівень взаємодії – з повітрям та землею, викидаючи в них отруйні речовини.

 

Поделиться этим сообщением

PinIt
submit to reddit
Top