Е-торгівля біопаливом в Україні

original_5511177941.jpg

Сектор біоенергетики в Україні постійно збільшується. За даними Біоенергетичної асоціації України, виробництво біопалива і відходів щороку зростає на 38%, а загальне постачання первинної енергії з біопалива та відходів – на 26%.

У той же час ринок біопалива в Україні досить неоднорідний: немає єдиної біржі для продажу й купівлі сировини, а також фіксованих стандартів сертифікації. Енергетики пропонують створити єдину систему електронної торгівлі, яка сформує навколо себе ринок біопалива.

У серпні 2017-го уряд ухвалив нову Енергетичну стратегію. Відповідно до неї, споживання вугілля поступово падатиме, а використання альтернативної енергії зростатиме. За прогнозами, у 2035 році рівні споживання вугілля та біопалива зрівняються.

Ринок біопалива України є досить проблематичним, багато перешкод потребують якогомога швидких рішень. Часта зміна цін, перебої із постачанням біопалива сумнівної якості негативно впливають на інфраструктуру. Це означає, що ринок біопалива розвивається не системно та потребує регулювання.

Гальмує розвиток біоенергетичних проектів ненадійність постачання біопалива. Зокрема, не раз були випадки, коли з вини виробника чи постачальника зривається поставка біопалива, у зв’язку з чим споживач змушений шукати заміну за будь-яку ціну, щоб виробництво на його об’єкті не зупинилося.

Сумнівною залишається якість біопалива. Виробники застосовують власні технічні умови, а європейські стандарти використовують частково. Буває, що виробник твердого біопалива не може знайти ринки збуту для своєї продукції, тоді як споживач із сусіднього району не може знайти постачальника біопалива.

Це свідчить про те, що ринок біопалива розвивається стихійно і потребує змін.

Як організувати ринок

Механізмом організації ринку біопалива повинна стати єдина електронна платформа, де торгуватимуть виробники та споживачі. Велика кількість учасників породжуватиме значну конкуренцію, що повинно знизити та вирівняти ціни.

Країни ЄС мають досвід організації ринку біопалива за допомогою електронних платформ. Зокрема, Литва у 2012 році відкрила біржу біопалива Baltpool. Частка біомаси, придбаної через неї, зросла з 1% у 2013 році до 86% у 2016 році.

Після створення біржі ринок біомаси в Литві почав функціонувати більш ефективно та прозоро. Вартість біомаси знизилася до 40% у 2015 році порівняно з 2012 роком, а різниця у ціні між сусідніми районами майже зникла.

Протягом 2014-2016 років середня вартість біомаси на біржі Baltpool становила на 5-15% нижче ціни біомаси, придбаної поза біржею. Крім того, збільшилася кількість постачальників завдяки легкому доступу до торгівлі на біржі.

Аналогічну платформу, Biomass Pool, відкрили в Данії у 2018 році. Обсяг споживання деревної тріски в цій країні становить 4 млн тонн, а через Biomass Pool очікується оборот до 100 тис тонн вже у 2018 році.

Позитивним прикладом організації торгівлі біопаливом є біржа біомаси Graceful Globe. Це електронний майданчик, призначений для B2B-торгівлі між споживачами, виробниками та оптовими продавцями біомаси з усього світу.

Торгівля на цій біржі здійснюється через онлайн-аукціони на анонімній основі. Учасники можуть подавати заявки на продаж та купівлю в будь-який час.

Схожа біржа, Minneapolis Biomass Exchange, з 2009 року діє у США. Вона пропонує угоди на купівлю, перевірку якості, систему онлайн-трансакцій, логістичні послуги.

Застосування аналогічної системи в Україні мусить враховувати місцеві особливості.

Зокрема, на згаданих платформах торгують в основному деревним біопаливом. В Україні ж очікується, що у 2025 році аграрна біомаса перевищить 50% загального обсягу споживання твердого біопалива. Відповідно, у системі електронної торгівлі необхідно передбачити можливість торгівлі аграрною біомасою.

Крім того, з часом до переліку видів біопалива, торгувати якими будуть через електронну платформу, можуть включити рідкі і газоподібні види біопалива.

У будь-якому випадку торгівля повинна вестися згідно з класами якості, що будуть визначені внутрішніми документами системи електронної торгівлі з орієнтиром на європейські стандарти. Роботу платформи забезпечуватиме оператор.

На оператора буде покладена низка обов’язків: забезпечення рівних умов для здійснення електронної торгівлі, підготовка звіту про діяльність оператора включно з інформацією про середні ціни в областях, безплатне надання інформації щодо системи учасникам торгівлі та іншим зацікавленим особам.

Крім того, задля уникнення конфлікту інтересів оператор не матиме права здійснювати діяльність, пов’язану з використанням біопалива. Оскільки оператор виступатиме своєрідним монополістом при здійсненні торгівлі біопаливом, ціни на його послуги будуть визначатися на основі спеціальної методики.

Методику визначення граничної ціни на послуги оператора повинен затверджувати державний орган, який регулюватиме електронну торгівлю біопаливом.

Такі повноваження можуть виконувати Держенергоефективності як орган, що реалізує державну політику у сфері відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, або НКРЕКП як орган, що регулює діяльність суб’єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Питання визначення інституції, на яку будуть покладені повноваження регулювати електронну торгівлю біопаливом, потребує додаткових обговорень.

 

Оператора необхідно обирати за результатом тендеру. Відбір здійснюватиметься за низкою критеріїв, серед яких — наявність технічних засобів, засобів зв’язку та програмного забезпечення, досвід електронної торгівлі біопаливом чи іншими ресурсами. Детальний порядок відбору оператора визначить спеціальний акт.

Як забезпечити попит і пропозицію
Для наповнення системи електронної торгівлі біопаливом угодами пропонується передбачити обов’язок торгувати через неї для окремих підприємств.

Для продавців біопалива — для державних та комунальних підприємств, що виробляють тверде біопаливо: державних та комунальних лісгоспів, деревообробних підприємств, сільськогосподарських виробників.

Для покупців біопалива — для державних та комунальних підприємств, що закуповують біопаливо згідно із законом “Про публічні закупівлі”, суб’єктів господарювання, що отримали “зелений” тариф, та суб’єктів, що отримали стимулюючий тариф на теплову енергію з альтернативних джерел енергії.

Виняток буде зроблено для суб’єктів, що використовуватимуть власні ресурси біомаси і не потребуватимуть її купівлі. Обов’язкова торгівля через електронну систему запроваджуватиметься поступово: від 20% загального річного обсягу виробництва чи споживання біопалива у 2019 році до 100% — у 2022 році.

Контроль за дотриманням встановлених обсягів обов’язкової торгівлі через електронну платформу здійснюватиме обраний уповноважений орган. Підприємства щорічно звітуватимуть йому про дотримання обов’язкових відсотків, а у разі порушення ними цих об’ємів притягуватимуться до відповідальності.

 

Для запровадження електронної торгівлі біопаливом необхідно докласти чимало зусиль: розробити та ухвалити законодавство, визначити уповноважений орган, провести тендер та обрати оператора системи. Однак такі зусилля варті того, щоб в Україні запрацював прозорий, ефективний та цивілізований ринок біопалива.

Співавтори: Олександр Домбровський, в. о. голови комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, Діана Корсакайте, керівник проекту “Муніципальна енергетична реформа”, USAID, Георгій Гелетуха, голова правління Біоенергетичної асоціації України.

 

За матеріалами видання Економічна правда.

Поделиться этим сообщением

PinIt
submit to reddit

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top