Не нові новини, або хто впливає на наше життя

34644276_1669027689833105_1562972267263033344_n-e1529573969664.jpg

Ми так сильно звикли сподіватись на заведений лад та критикувати саме його, що геть забули хто насправді впливає на наше життя. Останні 2 тижні були дуже показовими для мене. Все розпочалось із сумних спогадів, які здавались забутими, але знов повертались із гучним ляскотом, який неможливо сплутати з будь чим іншим. 

Уявіть собі: ви йдете по вулиці або сидите спокійно у домі чи-то кав’ярні. Життя навкруги несеться своїм звичним чередом, огортаючи все нескінченим звичним гулом. Ось проходить родина, яка повертається з моря, група підлітків весело перемовляється та шуткує, їх веселі голоси наповнюють собою вулицю, до них додається муркотіння сусідської кішки, цвірінькання пташок на сусідньому дереві. Кудись поспішають авто, їх шини торкаються асфальту та додають фонове звучання у цю нескінчену симфонію літньої вулиці приморського містечка. Це солодке відчуття біти тут та зараз, здається буде нескінченим, воно огортає та робить щасливим. Це твоє місто, в ньому все таке звичне та безпечне…

Але несподівано цю музику та рокіт шин перериває різкий ляскіт. Вин перерізає життя на “до” та “після”. Здається, навіть пташки замовкли та сподіваються, що це їм лишень  примарилось. Але це не мара. Залізо автівки зустрілось із таким самим залізом іншого авто, де їхали на відпочинок сім’я з трьома маленькими доньками, або мопеда із стареньким водієм, якого як вовчок ще довго крутить по розпаленому асфальту. Або врізається в бампер автівки, збиваючи номери. Але на першому сидінні сидить та боїться поворохнутись жіночка. Через скло можна побачити як кров схливає з її обличчя, колір стає сірим. Ні, юридично вона не постраждала, але серце… Тремтячими руками вона шукає пляшку із водою, а ноги відмовляються бодай зрушити на пару сантиметрів, аби принаймні вибратись із металевої бляшанки. 

Така картина вже тричі за останні 2 тижні переривала звичну вуличну симфонію одного з наших перехресть. Сьогодні все змінилось – за лічені години приїхали представники “Зеленгосп”, зрубали дерева, які складали підвищену аваріну загрозу цього перехрестя. Камери, матеріал у новинах…

Ми дуже вдячні “Зеленгоспу”, міській раді та усім причетним що нарешті перехрестя стало безпечнішим. Але хтось задумався що було до цього? Хтось із монтажників, які ставили попереджуючий знак прямо за хащею гілок, подумав про те що робить цю роботу не задля “зараховано” у табелі виконаних робіт?! Або людина, яка поцупила колись старий знак під виглядом “його за часів штормових вітрів кудись поділо”, або той самий працівник ГІБДД, який повинен слідкувати за безпекою доріг, пройшов повз, навіть не озирнувшись, навіть не прорахувавши якого лиха це може наробити, коли вулочки міста заповнять немісцеві водії, які не знають яка саме дорога є головною?! Може саме з таких “дрібничок” і складається той великий ворох проблем, якій все більше захлинає нас?!

І хто ці люди, які так запросто роблять або залишають такі небезпечні пастки? Вони що, приїхали з іншої країни? Ба навіть можемо уявити на мить, що це представники влади місцевої, або навіть України, приїхали та наробили нам такого?! Чи може  нарешті кожен з нас, ідучи на свою роботу або просто проходячи містом, візьме відповідальність за це на себе? Та й наступного разу виконуючи набридле завдання він зробить це за совістю, як для себе?!

Та викидаючи сміття, розмовляючи із друзями, роблячи щось корисне він чітко буде розуміти, – відсортований пластик вже не попаде на вулиці чи у море, не промовлений мат та лайки не скалічать чиюсь чисту душу, правильно поставлений знак збереже сотні життів, скиглення “як все погано” та ” в усьому винні ВОНИ” не виправить наше життя.

Почнемо зміни із себе, аби в нашому житті та нашому місті не лунали більше такі звуки, що ділять життя на “До” та “після…”  І місто стане дійсно безпечним та комфортним.

 

Поделиться этим сообщением

PinIt
submit to reddit

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top