Повіяли вітри буйні з холодного краю…

0 0
Read Time:8 Minute, 18 Second

5 лютого – 150 років тому народився Коваль-Медзвецький Микола Опанасович (1868-1929), військовий діяч. Народився у с.Нижча Кропивна на Поділлі, нині Немирівський р-н Вінничини, освіту отримав в Академії Генштабу у Петербурзі, з весни 1917р. на службі у Збройних Силах України, був у складі Ради Військового міністерства Української Народної Республіки. З 1922р перебував на еміграції в Польщі, працював у Ягеллонському ун-ті.

– 100 років від дня народження Горбача Олекси Теодоровича (1918-1997), вченого зі славістики і  україністики, педагога, видавця. Народився у с.Романові, нині Перемишлянського р-ну Львівщини, освіту здобув у Львівському ун-ті. Шлях до великої науки проліг через ув’язнення у польській буцегарні за участь в українському студентському русі, через мобілізацію до червоно-радянського будбату і німецький полон, через еміграцію на Захід і перебування в американських таборах для полонених. Урешті, була праця в Українському Вільному Університеті, в Науковому Товаристві ім. Тараса Шевченка, в університетах ФРН, Італії. Вчений досліджував історію української мови, територіальних і соціальних діалектів, брав участь у багатьох міжнародних наукових форумах, редагував низку українських наукових збірників.

8 лютого – 1918 року червоні бандформування московсько-більшовицьких заколотників вдерлися до Києва. Кочівні завойовники – з властивою їм азійською люттю – чинили серед мирного населення міста вбивства, грабунки, насильства, застосовували заборонену хімічну зброю, руйнували церкви, пам’ятки архітектури, глумилися над святинями тощо. Жертвами червоного терору, під претекстом – «ворогів революції», стали декілька тисяч містян, забито було і Митрополита Київського та Галицького Володимира Богоявленського. Вчинена агресія умовно відноситься до першої радянсько-української війни (грудень 1917р. – червень 1918р.), яка закінчилася перемогою Української держави з допомогою австро-німецьких союзників, а також зміною влади та державного устрою країни.

9 лютого – 1918 року укладено Брест-Литовський мирний договір між Українською Народною Республікою, з одного боку, і Німецькою, Австро-Угорською та Османською імперіями, а також Болгарським царством, з іншого. Це був перший мирний договір у І Світовій війні, за яким УНР виходила з війни, визнавалася незалежною державою, до її складу приєднувалися етнічні українські землі Холмщина і Підляшшя. Німеччина і Австро-Угорщина зобов’язувалися допомогти звільнити територію від більшовиків, натомість Україна мала постачати продукти харчування для населення Німеччини та Австро-Угорщини.

9 лютого – 160 років тому Т.Г.Шевченко, повертаючись із заслання (1858р.), у Нижньому Новгороді закінчив написання творів «Муза», «Слава», «Доля» («Ти не лукавила зо мною…»).

16 лютого – 1918 року Кубанська Законодавча Рада проголосила про поставання Самостійної Кубанської Республіки – козацького державного утворення на Кубані. Невдовзі Рада ухвалила резолюцію про прилучення Кубані на федеративних підставах до України.

 17 лютого – минає 110 років від народження Влизька Олекси Федоровича (1908-1934), поета, прозаїка. Народився в станиці Боровонька  Новгородщини, з 9 літ мешкав на батьківщині діда у с.Сингаївка, нині Шполянського р-ну Черкащини. Попри втрату в дитинстві слуху, здобув вищу філологічну освіту, писати вірші розпочав у ранній юності, у літературу був введений письменником Б.Антоненком-Давидовичем. Став невтомним шукачем образів, ритміки, суголосних нетривкій добі національного відродження, це збірки «За всіх скажу», «Книга балад» і ін. Вбивство С.Кірова в 1934р у міжусобній боротьбі московсько-більшовицьких царів-секретарів – кремлівський каганат відзначив черговими масовими репресивними оргіями проти української інтелігенції. В кінці того ж року потрапив під комуністичну страту і О.Влизько.  

20 лютого – День Героїв Небесної Сотні. Пам’ятний день вшанування подвигу учасників Революції Гідності (листопад 2013 – лютий 2014рр.) та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні, жертовними потугами яких відстояні права і свободи громадян, європейський вибір України, а також дана відсіч навіженому демонізму сучасної Московщини-РФ – повторити в Україні трагедії ХХ  ст.

– 130 років тому народився Барвінський Василь Олександрович  (1888-1963), композитор, піаніст, педагог, диригент. Народився у м.Тернополі, освіту отримав у Львівській консерваторії. У доробку митця великий твір «Українська рапсодія», збірки дитячих п’єс, українських народних пісень, кантати «Заповіт» на слова Т.Шевченка та «Наша пісня, наша туга», солоспіви «Не забудь юних днів», «До ластівки», пісні на слова І.Франка «Місяцю князю», «Благословенна будь» і ін. У 1948р., будучи директором Львівської консерваторії, за високе мистецтво отримав від московського окупанта комуністичну кару – 10 років мордовських таборів, решту життя присвятив відновленню знищених рукописів творів, майже 30 років був замовчуваний.

–  110 років від дня народження Пригари Марії Андріївни (1908-1983), поетеси, перекладачки. Народилася в Москві, освіту отримала в Одеському інституті народної освіти. Вагому частку своєї творчості присвятила дітям, це збірки поезій «Весна на селі», «Дитячий садок», «Ми любимо сонце й весну» тощо, історичні повісті «Козак Голота», «Михайлик – джура козацький», «Маруся Богуславка», «Тече Дніпро в синє море» і ін., працювала у царині перекладів, переважно з польської. Є автором лібрето «Вовк і семеро козенят».

21 лютого – Міжнародний день рідної мови. Відзначається з 2000 року за рішенням ЮНЕСКО, в цілях скерування уваги світової спільноти  на мови, для яких існує загроза зникнення з культурного обширу планети. Ще в 1992р. з цього приводу Радою Європи була прийнята Європейська Хартія регіональних мов або мов меншин». В Україні, з відомих причин, шляхом довільного перекладу Хартії, свавільного її тлумачення – навіть на законодавчому рівні – панує блюзнірська аберація про те, що зникаючою у нас і на усій земній кулі  мовою, тобто такою, що має критично обмежену кількість її носіїв, які до того ж не мають щонайменшого державного утворення, тобто й клаптика землі – є «культурний» московський язик з його огромом словесної скверни. Таким чином з допомогою Хартії оберігається і розширюється зрусифіковане становище і все більше відкриваються шлюзи для так зв. «Русскава міра»… з тою ж таки скверною.

23 лютого – минає 260 років від народження Капніста Василя Васильовича (1758-1823), поета, драматурга, громадсько-політичного діяча. Народився у с.Обухівка Миргородського полку, нині с.Велика Обухівка Миргородського р-ну Полтавщини, освіту отримав у С.-Петербурзі, після військової кар’єри повернувся в Україну на Полтавщину, очолив губернські училища, став генеральним суддею. У творах «Ода на рабство», «Ябеда» виступив проти московського колоніалізму в Україні, підготував проект відновлення козацьких формувань, домагався підтримки з боку Прусії визволення України. Здійснив переклад для москвинів їх язиком видатну пам’ятку літератури  України-Руси кінця ХІІ століття – «Слово о полку Ігоревім».

– 140 років тому народився Малевич Казимир Северинович (1878-1935), художник, педагог, теоретик мистецтва. Народився у м.Києві, малюванню навчався у Київській мистецькій школі у Миколи Пимоненка. Став одним із засновників абстрактного мистецтва, започаткував новий модерністський напрямок – супрематизм. Є автором картин «Квіткарка», «Дівчата в полі», «Жнива» і ін. Також полишив чималу писемно-теоретичну спадщину. З початком репресій проти української інтелігенції переїхав до Ленінграду, чим врятував собі життя.

– 110 років від дня народження Гончаренка Івана Матвійовича (1908-1989), художника, педагога, громадського діяча. Народився  у  с.Лозанівці, нині Приморського району Запорізького краю, по закінченню Харківського педінституту працював учителем малювання. Відбув ІІСвітову війну, продовжив педагогічну діяльність, зокрема, викладачем живопису та малюнку у Бердянському педінституті, вів студії, став співорганізатором осередку «Просвіти».  Володіючи сильним красивим голосом, брав активну участь у художній самодіяльності, глибоко знав народну творчість, грав на бандурі. Картини митця – «Велич Запорізького краю», «Тернопільські дуби» і ін.,  це літопис життя, історії Запорізького краю і України.

25 лютого 1738 року загинув Граб’янка Григорій Іванович (нар. ~1666р.), державний та військовий діяч у добу Гетьманщини, літописець. Народився імовірно на Люблінщині, нині у складі Польщі, освіту отримав у Києво-Могилянській академії, де опанував декілька мов. Служив у Гадяцькому полку, від рядового козака і до полковника, брав участь у багатьох походах. Уклав історичний твір літописного характеру «Дії презельної і від начала поляків кривавої небувалої боротьби Богдана Хмельницького з поляками… Року 1710», де виклав історію України з давніх часів і до 1710 р., де головні уваги акцентовано на національно-визвольній боротьбі українського народу.

25 лютого 1918 року Українська Центральна Рада затвердила «Закон про Державний Герб України», у якому, зокрема, наголошувалося: «Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської Держави часів Володимира Святого». Відтоді тризуб вже не зникав ніколи з овиду українського державотворення: він був спочатку на чорних знаменах повстанців Холодного Яру та інших українських земель, пізніше – на прапорах і кашкетах повстанців Української Повстанської Армії, і знову повернувся, як Герб незалежної держави Україна, 19 лютого 1992 року.

26 лютого – минає 150 років від народження Лопатинського Лева Васильовича (1868-1914), актора, драматурга, публіциста, перекладача. Народився у м. Львові, освіту здобув у Львівському ун-ті і Віденській консерваторії. Працював актором Театру товариства «Руська бесіда», згодом очолив його, також був співавтором газети «Руслан», займався адвокатською діяльністю. На сцені виконував провідні ролі з творів І.Котляревського, Т.Шевченка, І.Франка, є автором п’єс «До Бразилії», «Параця», «Свекруха» і ін.

– 120 років тому народився Пестушко Костянтин Юрійович (1898-1921), військовий діяч. Народився у с.Ганнівка на Січеславщині, нині Петровського р-ну Кіровоградщини, навчався у механіко-технічному училищі (нині Запорізький технічний ун-тет), закінчив школу прапорщиків, відбув ІСвітову війну, з 1918р. перебував у лавах Армії Української Народної Республіки. У 1920р. створив і очолив Степову дивізію з 18 тис. бійців, вів боротьбу проти червоних бандформувань Московщини. Діяв на Херсонщині, Катеринославщині та Київщині, зокрема, у Холодному Яру, де у вересні  1920р. був обраний Головним отаманом. Загинув у бою з червоними опричниками.

27 лютого – 1918 року Легіон Українських Січових Стрільців розпочав похід у Наддніпрянську Україну, згідно Брест-Литовського мирного договору, в цілях очищення території Української Народної Республіки від московських більшовицьких банд. Підрозділ пройшов Одещину, Херсонщину, певний час розташовувався у м. Запоріжжі тодішньому – Олександрівську.

28 лютого – 120 років від дня народження Жилки Юрія Зіновійовича (1898-1938), поета, журналіста, педагога. Народився у с.Підлужне, нині Костопільського р-ну Рівненщини, після закінчення Полтавського інституту народної освіти вчителював у школах міста, займався журналістикою, організував філію селянських письменників «Плуг». У поезіях оспівував людську працю, писав казки для дітей. До голодомору !932-33 років оспівував соціалістичне будівництво. У березні 1938р. заарештований московсько-більшовицьким режимом, у травні – страчений. Є автором збірки поезій «Туди, де сонце».

 29 лютого – минає 210 років від народження Забіли Віктора Миколайовича (1808-1869), поета-романтика. Народився  на хуторі Кукуріківщина, нині с.Забілівщина Борзнянського р-ну Чернігівщини, навчався у Ніжинській гімназії вищих наук разом з М.Гоголем. Повну збірку поетичних творів «Співи крізь сльози» було надруковано вже після смерті поета заходами І.Франка, до того широко розповсюджувалися у рукописних збірках і часто виконувалися як народні пісні. Поезії «Гуде вітер вельми в полі» і «Не щебечи, соловейку» поклав на ноти композитор М.Глинка. В.Забіла дружив з Т.Шевченком.

О.Змієвський, В Пилипенко, тов. «Просвіта», м.Бердянськ, Запорізький край, Україна, /proberdyansk.wordpress.com/

Happy
Happy
0 %
Sad
Sad
0 %
Excited
Excited
0 %
Sleepy
Sleepy
0 %
Angry
Angry
0 %
Surprise
Surprise
0 %