Різдво Христове для українців: Традиції, ворожіння, вірування

0 0
Read Time:6 Minute, 20 Second

День народження Господа нашого і Спасителя – Різдво Христове – одне з найвеличніших свят, яке відзначається усіма християнськими церквами світу (православними, католицькими, протестантськими), багатьма державами світу, організаціями, спільнотами, родинами. Українці й славні тим, що сотні років попри все бережуть традиції і звичаї, трепетно ставляться до всього духовного, що отримали у спадок, удосконалюють і розвивають його. І Різдво Христове – яскраве тому підтвердження.

 

Що означає Різдво Христове для українців

Українці з давніх-давен – віруюча нація. На всі цикли сільськогосподарських робіт, родинні події, важливі віхи в життя вони просили благословення Господа. У ‘Символі віри’ передаються усі три найголовніші складники і чинники вірування українців, що й пояснює основну суть Різдва для нашого народу.

Традиції Різдва

Водночас українці не будували і не будують релігійних стереотипів, які б зациклювали їх на певних діях, пов’язаних з релігією. Так, приміром, святкування Різдва Христового в кожному регіоні має свої особливості, відмінності та власні ‘родзинки’, що робило і робить святкування ще більш родинним, особистісним, яке водночас зближує і осяває.

Різдву передував Піст. Оскільки останні дні перед постом припадають на день пам’яті святого апостола Пилипа, то сам пост прийнято називати Пилипівкою.

Пости перед святами, як і перед Різдвом – хороша можливість очистити думки і помисли, зануритися в себе, в молитви, переглянути свої вчинки, дії, звірити їх зі шляхом Господа. А також утриматися від спокус, образ, лихослів’я.

Святвечір

Напередодні Різдва, при появі першої зірки, родина сідає за Святу вечерю. Ця чудова традиція насичена символами і віруванням і шанується у кожній православній родині. У цей день багато хто до вечері утримується від їжі незалежно від того, дотримувався він посту чи ні. Вечеря пісна, складається зазвичай з 12 страв – за кількістю 12 апостолів (або, як вважає також багато українців – за кількістю місяців у році). Обов’язковими є кутя, узвар, хліб, сіль, часник, борщ з вушками (крихітні вареники з грибами), риба, квасоля, капуста, пампушки, калач, інші пісні страви.

Кутя готується з цільних зерен пшениці (хоча в кожному регіоні по-різному: беруть жито, ячмінь, рис тощо, головне – крупи мають бути цільними), бо крупинки – символ людей, склеєних в людство. За клей слугує мед, а щоб наступний рік був щедрим і родина жила в здоров’ї та достатку, до куті додають горіхи, родзинки, мак, сухофрукти тощо.

На почесному місці в домі повинен стояти Дідух – житній чи пшеничний сніп, який символізує урожай, добробут і є оберегом роду.

Свята вечеря розпочинається молитвою. Запалюють різдвяну свічку, що символізує пам’ять про душі предків, а також зірки, які з’явилися на небі, коли народився Христос. На вечерю збирається вся родина. Прийнято, де б хто був, повертатися у цей часдо домівки, щоб наступний рік був нерозлучним. Господар благословить вечерю:

‘Дай, Боже, дочекати всім у здоров’ї до другого року!’.

Після Святвечора і аж до Водохреща вітаються фразою ‘Христос народився!’ і відповідають – ‘Славімо Його!‘.

Різдво, Коляда, гості, віншування, ворожіння, надії

Перший день Різдва – великий і урочистий день, який українці проводять у церкві на врочистому Богослужінні, відвідують родичів, друзів, приймають у себе гостей. Страви цього дня були найрізноманітніші: кожна родина прагнула приготувати найсмачніше, що також пов’язувалося з добробутом на наступний рік. Тому спеціально до Різдва кололи кабанчика, а відтак запікали стегно, готували ковбаси, холодець, різноманітні рулети, рульки, коптили сало. Пироги, бабки, киселі також були незмінними наїдками на різдвяних столах українців.

На Різдво здавна дотримуються традицій, які, втім, характерні для всіх великих християнських свят: одягалися лише новий одяг, нічого у цей день не робили, заборонялося шити, прати, прибирати,особливо виносити сміття. Всю їжу готували заздалегідь.

Як щедра і гостинна нація, українці цього дня надають особлитву увагу гостям: радо зустрічають кожного і щедро пригощають, а також ходять у гості. Правда, усе це відбувається надвечір, бо ранок і день присвячують молитвам і родині.

Гарною прикметою вважається, коли на Різдво до господи першим завітає чоловік. Тому жінки намагалися цього дня створювати родинний затишок удома. Правда, ця прикмета діє не на всіх теренах країни, як, утім, й інші святкові прикмети. Приміром, що і в гостях не бажано надовго затримуватися – привітав господарів, віншуючи у гарному колі народження Сина Божого, і даєш можливість родині святкувати у колі найрідніших. Родинні цінності – понад усе.

Найбажаніші гості на Різдво – колядники. Це могли бути як діти, так і дорослі. Дорослі зазвичай організовувалися у вертепи – цілі театралізовані дійства зі спеціальною атрибутикою, головна з яких – Різдвяна зірка, що символізує Віфлеємську – щасливе свідчення народження Спасителя.

Найвідомішою колядкою для українців є, напевне, ‘Добрий вечір тобі!’

  • Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся,
  • Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
  • Застеляйте столи, та все килимами, радуйся,
  • Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
  • Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся,
  • Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
  • Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся,
  • Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
  • А перший же празник: Рождество Христове, радуйся,
  • Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
  • А другий же празник: Святого Василя, радуйся,
  • Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.
  • А третій же празник: Святе Водохреща, радуйся,
  • Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

Колядники співали вітальні пісні-колядки та розігрувати жартівливі сценки. Проте в цих жартівливих сюжетах розігрувалися серйозні боки життя українців, щиро бажалося родині щастя, здоров’я та достатку. Господарі обдаровували хороших гостей гостинцями та подарунками.

Ще однією традицією святкування Різдва є різдвяні ворожіння. Українці здавна цікавилися своїм майбутнім, хотіли знати, що їх очікує, і вірили в небесні знаки, які отримували при цьому. Тому в період Святок, починаючи зі Святого Вечора і закінчуючи Водохрещем, наші предки ворожили на свою долю.

Дівчата зазвичай ворожили на судженого. Збереглося багато цікавих зразків і звичаїв їх ворожіння, яких дотримується і сучасна молодь. Дівчата збираються гуртами і в повній темряві палять свічки чи папір, розглядаючи за відбитками полум’я обриси судженого.

У ніч перед Старим Новим роком смажили млинці і на ранок виходили з ними на дорогу – вважалося, що ім’я першого зустрічного чоловіка носитиме суджений.

Парубки, які не хотіли, щоб до їхніх коханих засилали сватів інші хлопці, йшли до млина, брали три скіпки зі шлюзів і таємно втикали в одвірок своєї дівчини.

Проте найбільше хотілося дізнатися про те, чи довгим буде життя. З цією метою ставали між лампадкою і свічкою і спостерігали за тінню: якщо вона подвійна – житимуть довго і щасливо.

Атрибути Різдва

Це, насамперед, Дідух, свічки, Різдвяна зірка і Різдвяний вінок. Дідух кожна родина прикрашала по-своєму, ставила на найпочесніше місце, зазвичай на покуті. Згодом цей прекрасний автентичний витвір українців замінила ялинка, проте нині він набуває свого другого народження.

Різдвяний вінок плетуть з гілок сосни, ялини, ялиці і прикрашають свічками, стрічками, дерев’яними фігурками. Його підвішують над дверима, на стіну або кладуть на різдвяний стіл.

Різдвяні святки

Дванадцять наступних днів після Різдва називаються святими днями або Святками.

Наступний день після Різдва присвячується Матері Христа Спасителя Пречистій Діві Марії. Від зібрання віруючих у храм для прославлення і подяки Її, цей день називається Собором Пресвятої Богородиці.

Щедрий вечір

Щедрий вечір — друге свято різдвяного циклу через тиждень після Різдва. Цей день ще називали Меланки – на честь християнської святої преподобної Меланії. За традицією, святкування супроводжувалося обходом хат із побажанням людям щастя, здоров’я і добробуту в новому році. Щедрують також театралізованими групами: ‘Меланка’ і ‘Василь’ та ‘Ряжені’.

Сакральний зміст різдвяних днів

Різдво Христове – це, в першу чергу, свято добра, миру і милосердя. Українці в цей день – не за чиїмось наказом, а просто за велінням серця – допомагають, хворим, сиротам, вдовам, жебракам, бродячим тваринам і всім тим, хто з різних причин не відчуває свята. І щиро вірять, що на Різдво небо розкривається землі, і сили небесні виконують все задумане. Але бажання обов’язково повинні бути добрими.

Духовне очищення і щира віра в Господа – головне на цьому довгоочікуваному річному святі для всіх християн, яких би церковних чи календарних традиці\й вони не дотримувалися. А Христос народжується у наших душах щодня.

Як і зараз – Христос народився! Славімо Його!

Миру, щастя, добробуту, міцного здоров’я! Щасливих свят!

за матеріалами Тетяни Зінченко
Happy
Happy
0 %
Sad
Sad
0 %
Excited
Excited
0 %
Sleepy
Sleepy
0 %
Angry
Angry
0 %
Surprise
Surprise
0 %