Шануймо минувщину – дбаймо про майбутнє!

Stolitnie-Derevo-horikhu-voloskoho-na-Husartsi.jpg

Цей День встановлений у 1983 році Асамблеєю Міжнародної ради з питань охорони пам’яток і визначних місць (ІКОМОС), створеною при ЮНЕСКО. Відзначається 18 квітня, з 1984 року, в нашій країні відзначається згідно з указом Президента України з 1999 року.

Нині, коли через чергові трагічні події, весь світ вкотре переконався у тому, наскільки вразливими перед руйнівною стихією чи людським недбальством є пам’ятки людської цивілізації – й навіть ті, які знаходяться в центрі уваги науковців і загалу, у розвинених країнах з усталеними традиціями охорони старовини, вкрай важливим є розуміння необхідності берегти минуле – заради майбутнього. 
З метою формування в юнацтва активної громадянської позиції щодо охорони памяток культури, збереження культурної спадщини українського народу, ознайомлення із основним формами охорони культурних зразків і старожитностей й розвитку естетичної культури, напередодні Міжнародного Дня памяток і памятних місць, в Осипенківському краєзнавчому музеї для вихованців дитячо-юнацької студії “Джерельце” проведено тематичну годину: «Скарби нашого спадку» з переглядом документальних фільмів та виставкою археологічних колекцій з фондів музею.
     В науково-популяризаторській частині заходу відбувся виступ учениці 5-Б класу Осипенківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. Ольги Гуйвик, яка розповіла своїм одноліткам – студійцям про щорічну участь гуртківців-істориків, учнів Осипенківської школи в дослідженнях експедиції запорізьких археологів на о.Хортиця (м.Запоріжжя). Цікава розповідь супроводжувалась презентацією слайдів й відеозвітом роботи археологічної експедиції. 
Переглянули студійці й різноманітні відеосюжети про світові загадки давніх культур нашої планети й видатні археологічні знахідки, здійснені пошуковцями у різні часи й на різних континентах.
     Прозвучала й пізнавальна розповідь студентки туристичного факультету “Бердянського коледжу Таврійського агротехнологічного університету”, в недавньому – вихованки “Джерельця” Галини Турчак про цікаву пам`яткуприроди й місцину, де вона розташована – старезне й високе дерево волоського горіху поблизу греблі на Берді, повз яке проходить більшість пішохідних туристичних груп, простуючи до скель і місць відпочинку на Бердівському водосховищі. Ця частина нашого села, яке мало історичну назву Новоспасівка, здавна називається: Гусарка. В Осипенківському музеї містяться спогади старожилів про цю місцевість. Згідно з ними, засновником цього мальовничого куточка села, на місці більш давнього козацького хутора, на початку ХІХ ст. був Григорій Синєок, який замолоду служив у війську саме в гусарській частині. Пізніше обійстя засновника, на якому  зростало дерево, належало його сину – Карпові, і внуку – Йосипу Синєоку. Відомий Йосип був ще й тим, що збудував на Берді водяний млин, де і працював млинарем. Також, поширенними були у тій місцевості, й сусідній – яка називалася Волощина, промисли з видобування глини й виробництва різноманітних виробів з кераміки, якими свого часу славилася Новоспасівка і сусідні з нею села. А горіх було посаджено у день народження доньки Йосипа – Матрони Синєок (Чепуренко) – 24 березня 1915 року. Тож, маємо точну дату народження дерева – старожила, якому виповнилося 104 роки. А нещодавно вихованці Бердянської міської станції юних натуралістів обстежили дерево-велет й визначили його вік як такий, що має понад століття, і навіть оформили відповідні звернення до обласних природоохоронних структур для надання дереву статусу природної памятки.

Поделиться этим сообщением

PinIt
submit to reddit
Top