Скандинавське диво, або чому в Швеції люди з інвалідністю мають над широкі права

iStock_000004245158Medium-870x400.jpg

Країни Скандинавії за останні 20 років зробили неймовірний крок вперед, порівняно навіть зі своїми західними сусідами. Швеція, Норвегія, Данія – стали взірцем соціального розвитку. З північною холодністю вони зробили його майже досконалим.

Кожен п’ятий житель Швеції – людина з інвалідністю. З десяти мільйонів жителів Швеції це близько 2 мільйони. Як так сталося, запитаєте ви?  У Швеції людина з інвалідністю – це особа, що просто потребує більшої уваги або не може знайти своє місце в суспільстві.

Боротьба за  пільги часом набуває вельми химерних обрисів. Наприклад, один шведський меломан, любитель важкого року, зумів переконати суд в тому, що він страждає залежністю від хеві-метал. Тому він потребує лікування і державної соцпідтримки. Владі шведської держави довелося визнати «пристрасть» 42-річного Роджера Туллгрена до музики інвалідністю. Він ніяким чином не може вести спокійне нормальне життя через свій потяг. На вимогу суду держава зобов’язана виплачувати по 400 євро пенсії на місяць у зв’язку з тим, що Роджер Туллгрен не може влаштуватися на нормальну роботу. Вся справа в ступені готовності держави витрачати гроші на підтримку й розвиток осіб з інвалідністю, їх інтеграцію в суспільство.

У 2015 році близько 60 організацій отримали гранти на суму понад 182 мільйонів шведських крон (це близько 20,2 мільйона євро або 25,4 мільйона доларів) аби працювати із особами з інвалідністю. Значна частина таких організацій об’єднує людей з певним видом інвалідності. У багатьох є молодіжні відділення, а деякі зосереджені на дітях і сім’ях. Крім цього держава спрямовує кошти на розвиток безбар’єрного середовища, освіту, медицину, інші цілі, так або інакше пов’язані з життям таких людей.

У Швеції допомога в пошуку й збереженні робочих місць для людей з інвалідністю – обов’язок держави. Підприємствам, які наймають таких людей,  надають субсидії з бюджету. Ці гроші йдуть на їхню зарплатню. Крім того, в інтересах цих осіб у Швеції діє державний гігант – компанія Samhall, у штаті якої 23 тисячі осіб з інвалідністю. На відміну від інших країн, де вони зайняті на окремих виробництвах, Samhall поставляє кваліфіковану робочу силу приватним компаніям. Тому є можливість  навчатися затребуваним професіям і робити посильний внесок у національну економіку. Крім цього, різну допомогу їм надає Шведське агентство соціального страхування.

Середня зарплатня у Швеції близько 2,5 тисяч євро.  Доволі затребуваним у Швеції є робота у сфері IT, на думку шведських урядовців, саме ця сфера забезпечить людей з інвалідністю незалежністю. Тут  уряд стимулює роботодавців виплатою індивідуальних дотацій на кожного, хто працює. Самі ж особи з інвалідністю отримують спеціальну допомогу, згідно свого статусу  і  заробітну плату, але сума виплат не перевищує певної межі. У Швеції також на законодавчому рівні визначено надання технічних засобів для пересування, занять спортом для даної категорії громадян. Крім того, передбачено обладнання квартир для проживання цих людей спеціальними адаптаційними пристроями.

За даними статистики шведського уряду, виплата за фактом інвалідності є досить варіативною, від 400-1000 євро. А от пенсію ці громадяни отримують у рівному ступені з іншими. Для тих, хто взагалі ніколи не працював, уряд визначає гарантовану пенсію (garantipension) 7.800 крон (800 євро). У грудні 2015 року розмір середньої пенсії в країні виглядав так (без урахування пенсійних накопичень):

  • Чоловіки, уродженці країни: 13 999 крон (близько 1500 євро) на місяць.
  • Жінки, уродженці країни: 10 398 крон (близько 1145 євро) на місяць.
  • Чоловіки іноземного походження: 11 782 крон (близько 1300 євро) на місяць.
  • Жінки іноземного походження: 9331 (близько 1025 євро) на місяць.

Права людей з інвалідністю міцно закріплені в шведському законодавстві. У 1994 році в країні набув чинності Закон «Про соціальну допомогу деяким категоріям осіб з обмеженими можливостями» (LSS). Він служить юридичною основою для підтримки людей з найбільш серйозними порушеннями: від сприяння в повсякденному житті й допомоги батькам, аж до окремих квартир з належним обслуговуванням і персональних асистентів. Ті особи з інвалідністю на яких це законодавство не поширюється, звертаються за допомогою в муніципалітети Швеції на підставі Закону «Про соціальний службу». Потреби таких людей враховані й у інших правових актах, зокрема в законодавстві про будівництво.

Який висновок можна зробити для України. По-перше, ми не Швеція. Посипати голову попелом немає сенсу, ми живемо в таких умовах, яких заслуговуємо.  Україна має  свій шлях і власний соціальний складник. Мислення, а головне, ментальність так швидко не змінюється, ще 25 років тому люди з інвалідністю взагалі були поза увагою держави, тому потрібен час і бажання, бажання змін всередині, у собі. Мислити стереотипами українців навчали протягом усього періоду радянської влади, на щастя, часи змінюються, змінюємось і ми.

Наш досвід показує, що тільки спільними зусиллями можна змінити буденність і покращити ефективність реагування на проблеми людей з інвалідністю. Так, ми поки що на крок позаду від кращих європейських показників. Утім ми глибоко переконані – зміна системи погляду, освітні програми, психологічні тренінги, дозволять українцям стати гуманнішими та подолати бар’єри у власній свідомості. Головне – вірити в себе й того, хто поряд.

Автор:  Vitaliy Drobotun Стаття була підготовлена за сприяння Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках проекту «Громадська синергія» під егідою Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС. Зміст цієї статті є виключною відповідальністю ГПО «Права людини» і не обов’язково відображає точку зору Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження».

Поделиться этим сообщением

PinIt
submit to reddit

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top