Сумна, багата й обнадійлива історія кримськотатарського традиційного костюму

2dd6f16-krym-tatary-odiag-vbrannya1.jpg

Редактор сайту американської версії Vogue, Ліана Сатенштайн, познайомила світ з історією, красою та унікальністю кримськотатарського костюму. Vogue UA публікує переклад цієї статті та фото зйомку, зроблену спеціально для vogue.com. 

 
На Евеліні Мамбетовій алтин фес, кокюслюк і традиційна кримськотатарська сукня, репродукція плаття початку 1900-х років.

Автор: Ліана Сатенштайн     Фото: Тася Кудрик

Студія в Києві, чотири жінки позують перед камерою в цупких каптанах та вишитих фесках; у їхніх чорнильно-чорних косах бірюзові прикраси. Вони представниці кримських татар, тюркської мусульманської народності, яка проживає в Криму щонайменше з XIII століття. Для зйомки татарки вдягнулися в костюми своєї культури. Як і більшість традиційного вбрання, це має багату та древню історію. Вишиті каптани залиті веселкою гучно-фіолетових, рубіново-червоних та смарагдово-зелених кольорів, і на всьому цьому — золота філігранна вишивка.

Перша з чотирьох — дизайнерка Едіє Карімова родом з Євпаторії, яка тепер мешкає в Києві. На ній жакардове червоне плаття, репродукція костюму, який могла носити її прабабуся понад сто років тому. Волосся Аліме, сестри Едіє, заплетене в тонкі коси — у кримськотатарській культурі це ознака незаміжньої жінки. Тренер з танців Ельнара Абдуллаєва одягнута в оксамитове плаття з золотою вишивкою, на голові в неї зелена феска. На четвертій моделі, Евеліні Мамбетовій, «алтин фес» — феска, оздоблена золотими монетами, та нагрудник «кокюслюк», теж прикрашений золотими монетами. У цьому одязі жінки сяють навіть через фотографії, випромінюють внутрішнє тепло, їхні щоки рожевіють. У чотирьох кримських татарок урочистий настрій. Можна сказати, сталося диво.

 
Взуття «папучі»
На Ельнарі Абдуллаєвій зелена вишита оксамитова феска.
Традиційні рукави «ель кабам» з фестонами на манжетах і золотою вишивкою.
Волосся Аліме Карімової заплетене в тонкі коси — це традиційна зачіска незаміжніх кримськотатарських жінок.
 
Взуття «папучі»

Річ у тому, що не так просто знайти автентичні костюми цієї мусульманської меншини. Просто дивовижно, що стилісту Надії Шаповал, яка допомагала під час зйомки, вдалося вивезти плаття з Криму — наразі анексованої Росією території, яка входила до складу України. Також неймовірно, що Есма Аджієва, радниця Міністра культури України та голова громадської організації «АЛЕМ», яка займається збереженням кримськотатарської культури, привезла срібний пояс, якому вже сто років.

Багато традиційної одежі було знищено або втрачено внаслідок трагічного примусового переселення кримських татар. Дідусі та бабусі цих жінок були серед 200 000 татар, депортованих з батьківщини в травні 1944 року за наказом Йосипа Сталіна. Їх саджали в переповнені вагони для худоби, замикали та відправляли в Центральну Азію (в основному в Узбекистан), Сибір та на Урал (Сталін заявляв, що татари становлять загрозу та є нацистськими колабораціоністами. Після смерті Сталіна звинувачення в зраді та колабораціонізмі було знято).  Без жодного попередження кримським татарам дали 15 хвилин на збори, відтак силоміць відправили в багатоденний переїзд потягом через весь континент.

На Ельнарі Абдуллаєвій зелена оксамитова сукня та вишита феска з власного гардеробу.

«Моя бабуся розказувала про жахіття тієї поїздки без води та їжі», — розповідає Евеліна. Понад 8000 людей загинули від хвороб та голоду під час переїзду (у 2016 році кримськотатарська співачка Джамала перемогла на конкурсі «Євробачення» з піснею «1944», в якій ідеться про ту страдницьку подорож). Протягом 1944– 1947 років у ході того, що багато хто вважає етнічними чистками, померла майже половина депортованого населення (за словами заступника Міністра інформаційної політики України, близько 46% депортованих, серед яких діти, жінки та старі люди, вмерли в дорозі та в перші роки вигнання через хвороби та нелюдські умови). Велика частина їхньої культури, в тому числі традиційне вбрання, теж було знищено. До сьогодні збереглося лише декілька оригінальних предметів кримськотатарського костюму.

Наприкінці 1980-х та в 90-ті роки татарам дозволили повернутися в Крим. «Моя бабуся завжди хотіла повернутися на батьківщину, в Євпаторію, тому, коли у 1987 році кримським татарам дозволили повернутися, вона зібрала всіх рідних і поїхала назад у Крим, — розповідає про свою нині 89-літню бабусю Евеліна. — Їм було дуже тяжко покидати своє добро в Узбекистані, але зігрівала думка про повернення додому, на землю своїх предків».

 
На Аліме серпанок «марама» 1940-х років.
Манжети ель кабам
На Едіє Карімовій сукня дизайнерки з Криму Нізє Еміршах, яку непросто було доставити на зйомку: після анексії 2014 року перетин кордону між Кримом та материковою Україною значно ускладнився.
 
На Аліме серпанок «марама» 1940-х років.
Традиційні кримськотатарські візерунки та тканини

У країнах колишнього СРСР знову загострюється проблема насильства та расизму по відношенню до нацменшин. Теплий та живописний Кримський півострів, який раніше входив до складу України, був анексований Росією в 2014 році, після чого проти кримськотатарської спільноти знову почалися репресії. Підживлювана проросійським націоналізмом хвиля насильства проти етнічної меншини росте. Меджліс, представницький орган кримських татар, заборонили; під час 70-х роковин депортації російські військові заблокували місце вшанування пам’яті жертв, а в 2015 році заборонили відзначати цю дату. За деякими даними після анексії з Криму втекло до 30 000 татар, більшість яких переселилася в материкову Україну.

Хоч вони, можна сказати, знов у вигнанні, ці кримськотатарські жінки стараються не падати духом. У студії вони мовби черпають сили з традиційних костюмів, які навіюють їм спогади з дитинства. Усі вони носили каптани та фески, коли були маленькими та займалися народними танцями. «Кримські татари — надзвичайно дружний народ, — повідає мені Евеліна. — Усі одне одного підтримують за будь-яких обставин, і в біді, і в радості».

На Евеліні вінтажний серпанок марама, одягнений поверх фески.

Особлива подяка Надії Шаповал, Есмі Аджієвій, Терезці Фрас та Соні Циганковій. 

Переклад: Дмитро Шостак

Поделиться этим сообщением

PinIt
submit to reddit

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top