За відмову від нових обрядів світська і релігійна влада організували страшні репресії проти старообрядців, вони були оголошені поза законом і не мали ніяких прав. Наслідком жорстоких переслідувань та знущань було масове переселення старообрядців у важкодоступні району Півночі і Сибіру, а також переселялися старообрядці в Азовські і Донські степи. Перші старообрядці, оселившись в Бердянську, як і німецькі колоністи, почали займатися садівництвом і виноградарством в районі під назвою «Німецька колонія» – сучасному мікрорайоні «Колонія». З початком будівництва Бердянського порту і міської забудови, старообрядці, як заможні верстви населення, взяли в цьому активну участь. Ними було побудовано багато будинків і заїжджих дворів для купців, вони розвивали рибні промисли і торгівлю. Поряд з євреями, старообрядці були самими, в сучасному розумінні, креативними підприємцями Бердянська. Вони не визвизнавали державну політику Російської імперії, в якій процвітали хабарництво і бюрократизм, повністю були відсутні громадянські свободи.
Під час правління імператора Миколи І (1825-1855 рр.) на старовірів обрушилася нова хвиля переслідувань. Їм було наказано закрити храми, побудовані після 1826 року, шлюби між старообрядцями вважалися недійсними, дружин записували на дівочі прізвища, дітей вважали незаконно народженим. Але, незважаючи на переслідування, в середовищі старообрядців формувалася майбутня промислова еліта. Більш ніж помірні потреби в побуті, чесність і обов’язковість у справах, завзята, щоденна праця від зорі до зорі – так закладалися стану майбутніх мільйонерів. Серед них – знамениті династії підприємців-старообрядців Морозових, Рябушинських, Гучкових.
Принциповість і порядність були характерними рисами старообрядців: в 1854 році відправили на заслання мануфактурника Ф.А.Гучкова. Справжня причина опали: Гучков відмовився дати хабар московським генерал-губернатору Закревському, яку той вимагав у підприємця. Поліція розгромила сімейну молельню Гучкових і пред’явила йому звинувачення в привласненні грошей Преображенського кладовища, на засланні незабаром він помер. Федору Олексійовичу належить відомий вислів: «Лінь є злочин перед Батьківщиною».
Причиною їх економічного успіху було те, що в старообрядництва, завдяки необхідності постійно і всіма силами боротися за існування, підтримувався і розвивався дух ініціативи та підприємливості. Чималу роль зіграла і сувора мораль старообрядців. Чи не допускала пияцтва, ліні, дозвільних розваг, вона сприяла тому, що старовіри все свій час присвячували ревному виконання релігійних обрядів і господарської діяльності. Мужність і непохитність старообрядців за свої переконання – одна з чудових сторінок духовної історії нашого народу. Але, на жаль, не вони визначали державну політику Російської імперії, в якій процвітали хабарництво і бюрократизм, повністю були відсутні громадянські свободи.
З 1900-го року старообрядці почали клопотання в повітовому правлінні міста Бердянська про будівництво своєї церкви. Але побудувати свою церкву їм як і раніше не дозволялося владою. Після революції 1905 року і Маніфесту 17 жовтня, який проголосив громадянські свободи і створення законодавчої Думи, був прийнятий закон про віротерпимість. Він зрівняв старообрядців в правах з іншими православними і легалізував старообрядницькі громади. Саме тоді, після численних прохань по інстанціях, дали добро на будівництво церкви, але без куполів. Будівництво почалося на зібрані гроші городян-старообрядців 24 січня 1906 року. Активними учасниками в будівництві церкви були не тільки багаті старообрядці міста – Повєткін, Бессонов, Авілов – але і все суспільство в цілому. Церква будувалася в тому ж дворі, де був невеликий молитовний будинок на розі вулиць Вознесенської і Міщанській (сучасні вулиці Шевченка і Петровського). Закінчено будівництво було в 1912 році, храм названий на честь свята Святого Вознесіння «Вознесенським». Це єдиний храм, вцілілий в нашому місті в роки радянської влади.
У роки Радянської влади, коли всі храми в місті були зруйновані і знищені, церква старообрядців переобладнали під склад. Під час переобладнання з церкви робочими міськкомунгоспу викидалися реліквії: книги, ікони, хрести. Деякі речі мирянам вдалося врятувати і зберегти до наших днів.
Під час німецької окупації Бердянська (1941-1943 рр.), Старообрядцям повернули храм і дозволили службу, але в 1944 році радянською владою храм був відібраний і переданий російській православній церкві Московського Патріархату, він отримав нову назву: Христорождественская церква. Проходячи по вулиці Шевченка, мимоволі милуєшся цією старою церквою з новим куполом і упорядкованим двором.
Своєю працею, непохитною вірою, старообрядці внесли великий вклад в освоєння і розвиток нашого міста і всього Запорізького краю. Нащадки старообрядців живуть в Бердянську і продовжують їх традиції.
Одним з нащадків славного роду старообрядців Повєткіна, є один з кращих фахівців машинобудування на Азовському машинобудівному заводі, житель мікрорайону «Колонія» Леонід Повєткін, який люб’язно надав нам фотографії і пояснення до них.
На фотографії, яка була зроблено 14 вересня 1915 бердянським фотографом Едельштейном, сім’я Повєткіна. Зліва направо: Дмитро Дмитрович Повєткін, Матрона Дмитрівна Повєткіна, Катерина Дмитрівна Повєткіна, Іван Дмитрович Повєткін, Сіклітія Миколаївна Повєткіна (мати сімейства Повєткіна, батько на той час уже помер), Нюра Дмитрівна Повєткіна, Тетяна Дмитрівна Повєткіна; наймолодший на фото Михайло Дмитрович Повєткін – батько Леоніда Повєткіна. Він народився в 1904 р в Бердянську. У громадянську війну був мобілізований до Червоної Армії, в армію М.Буденного. Після закінчення Громадянської війни працював на Первомайському заводі, під час Другої світової війни займався його евакуацією. Після війни відновлював цей завод і працював на ньому.
На другий, не менш цікавої фотографії, датованій 20 вересня 1914 р, зображений збір врожаю в Німецькій колонії Бердянська. Також була зроблена Едельштейном. На фото зображені: Матрона Дмитрівна Повєткіна, Тетяна Дмитрівна Повєткіна, Нюра Дмитрівна Повєткіна (про деякі членах сім’ї, зображених на цих фотографіях, відомості відсутні). Прошу читачів звернути увагу на основний бренд Колонії – Колонський солодкі помідори, виноград «Берізка» по-науковому «Шасла», так само, судячи по знімку, успішно вирощувалися і кавуни.