Вечірня пісня

18342421_580025068871970_6075499645725511355_n.jpg

В День пам’яті і примирення хочеться згадати вірш української поетеси Олени Теліги. Він присвячений не тільки воїнам і їх силі духа, але й тим, хто чекає їх удома – жінкам що підтримують, загоюють душевні рани, спонукають чоловіків на великі вчинки.

Вечірня пісня

За вікнами день холоне,
У вікнах — перші вогні…
Замкни у моїх долонях
Ненависть свою і гнів.
Зложи на мої коліна
Каміння жорстоких днів,
І срібло свого полину
Мені поклади до ніг.
Щоб легке, розкуте серце
Співало, як вільний птах,
Щоб ти, найміцніший, сперся,
Спочив на моїх устах.
А я поцілунком теплим,
М’яким, мов дитячний сміх,
Згашу полум’яне пекло
В очах і думках твоїх.
Та завтра, коли простори
Проріже перша сурма —
В задимлений, чорний морок
Зберу я тебе сама.
Не візьмеш плачу з собою —
Я плакати буду пізніш!
Тобі ж подарую зброю:
Цілунок гострий як ніж.
Щоб мав ти в залізнім свисті —
Для крику і для мовчань —
Уста рішучі як вистріл,
Тверді як лезо меча.

Поделиться этим сообщением

PinIt
submit to reddit
Top