ВІХИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. Червень, 2018 р.

92607178.jpg

«Та поки серце в нас живе, – / Нас не поставиш на коліна».
Володимир Булаєнко     

1 ч. – 130 років від дня народження Кропивницької Олександри Марківни (1888-1969)), оперної та камерної співачки. Народилася у м.Єлисаветграді, нині м.Кропивницький, театральному мистецтву вчилася у батька Марка Лукича Кропивницького – письменника, драматурга і актора, співу та грі на фортепіано – у Франції та Італії. Мала великий оперний репертуар, дієво пропагувала українську музику, виконувала твори композиторів М.Лисенка, П.Чайковського, К.Стеценка, Я.Степового, а також зарубіжних митців.

1 ч. – 110 років тому народився Вирган Іван Оникійович (1908-1975), поет, перекладач. Народився у с.Матвіївці, нині у складі с.Кліщинці Чорнобаївського р-ну Черкащини, здобував  освіту у Лохвицькому педтехнікумі та Харківському ун-ті, вчителював та займався творчістю, заявив про себе як талановитий поет, є автором численних збірок, серед яких  «Озброєна лірика», «Щастя-доля», «Над сулою шумлять явори» і ін. У співавторстві уклав  «Російсько-український словник сталих виразів». Був репресований.

2 ч. – минає 90 років від народження Ященка Леоніда Івановича (1928-2016), музикознавця, фольклориста, композитора, диригента. Народився у м.Києві, мистецьку освіту здобув у консерваторії та в аспірантурі Інституту мистецтв АН. У 1968р. був звільнений з наукової установи з-за підписання колективного звернення до ЦК КПРС з приводу судових розправ над інакодумцями. Подальше життя присвятив творчій роботі, організовував хорові колективи, ансамблі, одноразово змушений був працювати маляром, теслею тощо.  Є автором праць «Українське народне багатоголосся», «Україна в обрядах на межі тисячоліть» і ін.

 7 ч. – 1668 року Гетьман Правобережної України Петро Дорошенко став зверхником всієї України – «обох берегів Дніпра». Це сталося після тривалих протистоянь з очільником Лівобережжя – ставлеником Москви – І.Брюховецьким. Цьому передували народні хвилювання, незадоволення І.Брюховецьким (був пожалуваний у бояри). Проти гнобителів повстав весь український народ: в усіх містах і замках стали бити бояр,. виганяти московських воєвод і московські військові залоги. Але маніакальне загарбництво Московії у тандемі з Річчю Посполитою звели ці зрушення нанівець.

7 ч. – 1938 року Микола Кіндратович Вороний – письменник, перекладач, поет, режисер, громадсько-політичний діяч, театрознавець – знищений тоталітарним московством. Народився у 1871 році, був одним із засновників Української Центральної Ради, Українського національного театру, є автором знаменитої поеми «Євшан-зілля» –  про необхідність повернення людині історичної пам’яті, усвідомлення своєї національної приналежності.

8 ч. – 200 років від дня народження Корсуна Олександра Олексійовича (1818-1891), письменника, поета, видавця, реформатора українського правопису. Народився у с.Богданівська Антипівка на Донщині у родині поміщика. Здобув правничу освіту у Харківському ун-ті, через 15 літ покинув службу, повернувшись у рідне село, займався етнографією, літературною творчістю. Організував видання альманаху «Сніп», в якому відмовився від зрусифікованості української абетки – так зв. «ярижки», тобто викинув літери «ы», «е», а увів – «и» і «є» тощо. Є автором спогадів про історика М.Костомарова, знав особисто Т.Шевченка, отримав від нього підтримку у справі реформи правопису.

8 ч. –  160 років тому народився Рогоза Олександр Францович (1858-1919), військовий діяч. Народився на Чернігівщині у священичій родині, закінчив Миколаївську академію Генштабу, у І Світову війну командував армією, мав генеральське звання. З квітня 1918р. вступив до Армії Української Народної Республіки, очолив військове міністерство, реорганізував Генштаб, провадив українізацію війська, відновлював козацтво. З приходом до влади Директорії був відсторонений з посади, урешті,  відмовившись від еміграції, потрапив до лабет московського так зв. ЧК і розстріляний.

8 ч. – минає 100 років від народження Булаєнка Володимира Дмитровича (1918-1944), поета. Народився у с.Сорокодуби, нині Красилівського р-ну Хмельниччини, у шкільні роки цікавився фольклором, навчався у Дніпропетровському ун-ті, там розпочав писати поезії. З початку німецько-радянської війни перебував на фронті, де і загинув. Його творчість несе любов і сувору правду про долю рідного краю. Посмертні збірки поезій видані з передмовами Л.Костенко, Б.Олійника, В.Забаштанського, серед яких і «Поки серце в нас живе… Вірші. Спогади. Присвяти». В.Булаєнка навічно занесено у списки студентів Дніпропетровського ун-ту, у 2013р. встановлено меморіальну дошку на будівлі школи села Воскресенки Пологівського р-ну на Запоріжжі, де  поет вчителював у залізничній школі.

9 ч. – 140 років від дня народження Мар’яненка Івана Олександровича (1878-1962), актора, режисера, педагога. Народився на х.Сочеванів, нині Бобринецького р-ну Кіровоградщини, з 17 років займався сценічною діяльністю, зіграв понад 300 ролей, одноразово викладав у культурно-освітніх закладах, серед його учнів були Василь Василько, Іван Козловський, Наталія Ужвій і ін., є автором книг «Минуле українського театру», «Сцена, актори, ролі», створив образи Хоми Кичатого у п’єсі «Назар Стодоля», Гонти  у – «Гайдамаки» і ін.

9 ч. – 130 років тому народився Яната Олександр Алоїзович (1888-1938), агроном, ботанік, академік. Народився у м.Миколаєві, освіту отримав у Київській політехніці, займався науковою та викладацькою діяльністю, з 1928р. професор Харківського сільгоспінституту, заснував «Український ботанічний журнал». У 1933р., у час голодомору, був звільнений з роботи за  «протягування буржуазних теорій у галузі боротьби з бур’янами», відправлений спершу на Соловки, далі – на Колиму, де і загинув. О.Яната став одним із організаторів заповідників Конча-Заспи та Канівського, ним було врятовано від розорювання Хомутівський степ, що на Донеччині у Бойківському р-ні.

10 ч. – 1948 року  Українські політичні партії та організації в еміграції підписали Статут Української Національної Ради, яку було створено для консолідації всіх самостійницьких сил у відновленні незалежної Української Держави з демократичним устроєм. Це була законодавча інституція, яка обирала Президента та Виконавчий Орган. Рада мала друковане видання «Тризуб» у м.Парижі, нею було засновано Інформаційне Бюро в м.Мюнхені, де видавалася газета «Мета». УНР проіснувала до 1992 року.

12  ч. – минає 110 років від народження Свєчникова Анатолія Григоровича (1908-1962), композитора, педагога. Народився у м.Києві, фахову освіту отримав у Київському музично-драматичному ін-ті ім..М.Лисенка та в аспірантурі Київської консерваторії, працював на Українському радіо, викладав у консерваторії. Доробок митця складають твори на українську тематику, це балет «Маруся Богуславна», поема «Кармелюк», цикл «Дев’ять українських пісень», музика до кіно «Кров людська не водиця», «Калиновий гай» тощо.

15 ч. – 180 років від дня народження Вітошинського Осипа Сильвестровича (1838-1901), священика, громадсько-освітнього діяча, диригента. Народився у м.Косові Королівства Галіції і Володимирії, нині Івано-Франківщина. Освіту отримав у Львівській духовній семінарії, приватно навчався музиці. Ставши духовним пастирем, одноразово дбав про розвиток культури: організовував селянські хори, заснував одну з перших хату-читальню «Просвіти». Володіючи агрономічними знаннями, сприяв розвитку рільництва, садівництва. Про О.Вітошинського з захопленням відгукувалися І.Франко, Б.Лепкий, В.Стефаник і ін.

16 ч. – 1578 року загинув Іван Підкова, козацький кошовий отаман (нар. 1533р.). За переказами – немовлям був врятований від татар, виховувався козаками, мав неабияку силу і надзвичайно високий зріст. На Запоріжжі з’явився у 1556р. на чолі з козацьким полком, брав участь у морських походах під орудою кошового отамана Січі Самійла Кішки. У  1577р звільнив Молдовське князівство від турецьких впливів і був проголошений молдовським господарем. Підступно  схоплений за наказом польського короля С.Баторія і страчений. Урешті, останки   І.Підкови було перепоховано у Каневі під Чернечою горою в одному з православних монастирів.

18 ч. – 90 років тому народився Плачинда Сергій Петрович (1928-2013), письменник, критик, публіцист. Народився на х.Шевченко, нині село Новоархангельського району на Кіровоградщині, філологічну освіту здобув у Київському ун-ті та в аспірантурі Інституту літератури. Став першопублікатором  щоденників О.Довженка, є автором історичної повісті «Неопалима купина», яка була вилучена з обігу за «націоналістичний ухил». Його перу належать тематичні розвідки «Міфи і легенди давньої України», «Лебедія. Як і коли виникла Україна»  і н.

21 ч. 1768р. повстанські загони селян і козаків під орудою козацьких ватажків М.Залізняка і І.Гонти здобули м.Умань. Це був період найпотужнішого третього гайдамацького руху на Правобережній Україні проти польського гніту, відомий як Коліївщина, перший вибухнув у 30-х роках і тривав аж до 1750 року, другий – у 1750-х роках. Але кожного разу перемагала зовнішня сила, яка була налаштована не на вільну працю і життя – як

повстанці – а на гніт, на паразитування, на нищення. Багатовікова боротьба українського народу за власну землю і волю сформувала у його суспільній свідомості двоєдиний код – бути вільним і – не зазіхати на волю інших. Але в умовах недосконалості світу, загарбницького паразитизму цілих держав, зокрема та особливо, із найближчого оточення, це призвело до неймовірних жертв і втрати частини етнічних земель.  Таке відбувається і наразі.

21 ч. – минає 110 років від народження Нагаєвського Ісидора Дмитровича ( 1908-1989), церковного служителя, історика. Народився у с.Полівці Чортківського р-ну Тернопільщини, освіту отримав у Львівській богословській академії, прийняв духовний сан. За участь в українському національному русі ув’язнювався польським, московським  і німецьким режимами, у 1943-44рр. був капеланом у дивізії Січових Стрільців «Галичина». З 1947р. перебував на еміграції, став професором Українського Вільного Університету  у Мюнхені, а згодом і Українського Католицького Університету в Римі, є автором праці «Кирило-Мефодіївське християнство в Русі-Україні».

23 ч. – 190 років тому уперше видано «Енеїду» Івана Котляревського (1828), – зусиллями Парпури Максима Йосиповича, громадського діяча, мецената, видавця. Це була перша книга, написана і видана сучасною українською мовою, чим було покладено початок становлення і розвитку новітньої української літератури.

24 ч. – 120 років від дня народження Журливої Олени Костівни (ур. Пашенківська, 1898-1971), письменниці, співачки. Народилася у м Сміла, нині – Черкащина, з дитячих років писала поезії, першим віршем був «Чогось нема, чого – не знаю». Філологічну освіту здобула на Вищих курсах Києва, де стала і кандидатом наук, вчителювала. З 1926р. розпочала кар’єру оперної співачки, одноразово випустила збірки поезій «Металом горно» і «Багряний світ», на її вірші були написані пісні композиторами П.Козицьким та В.Косенком. У 1938р. репресована – 10 років московсько-більшовицьких таборів. Повернулася з підірваним здоров’ям, 16 років була прикута до ліжка. Є автором збірки поезій «Хто знає, як рік минає».
                                                   
26 ч. – 100 років тому народився Бережний Василь Павлович (1918-1988), письменник, журналіст. Народився у с.Бахмач Бахмацького р-ну Чернігівщини, освіту отримав у Київському ун-ті, відбув ІІ Світову війну, займався журналістикою у виданнях «Дніпро», «Вітчизна», «Україна» і ін., найбільш повно розкрився талант письменства у жанрі наукової фантастики, це романи й повісті «У зоряні світи», «У промінні двох сонць», «Молодший брат сонця», «Космічний Гольфстрім» і ін.

О.Змієвський, В Пилипенко, тов. «Просвіта», м.Бердянськ, Запорізький край, Україна, /proberdyansk.wordpress.com/ 

Поделиться этим сообщением

PinIt
submit to reddit

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Top