Перетини культур. Як козаки на Сицилії храм будували

скальная-церковь-святой-розалии.jpg

На північному узбережжі італійського острова Сицилії біля Палермо височіє гора Монте-Пеллеґріно. Найкрасивішим мисом у світі називав її німецький поет Вольфґанґ Ґете, котрий мандрував у цих краях. Та ще раніше від нього побували там українські козаки і залишили про це згадку, бо ж прислужилися місту доброю справою.


Плавно покрученою дорогою-серпантином авто ється все вище і вище. Внизу залишається галасливе Палермо, а тут, із висоти 400 метрів над рівнем моря, місто виглядає спокійнішим і красивішим. Нарешті очікувана зупинка: санктуарій (святилище) Святої Розалії.

Церква ніби вмонтована у скелю, до якої ще треба підніматися сходами, але це вже дрібниці. Сюди паломники приходять пішки босоніж від самого міста, щоб вклонитися Святій Розалії, заступниці Палермо і всієї Сицилії.

Ця католицька свята жила у 12 столітті. Набожна дівчина Розалія, будучи дитиною заможних батьків, вирішила усамітнитися в печері на горі поблизу міста. Історичні хроніки називають дату її смерті – 4 вересня 1160 року.

Традиція поклоніння Святій Розалії зародилася набагато пізніше, у 1624–1625 роках, розповів хранитель санктуарію дон Мікеле: «За переказами, одному мисливцеві привиділася Свята Розалія, вказавши місце, де на горі перебувають її останки. І саме там, у печері, де тепер вівтар Святої, були знайдені її мощі на глибині чотирьох метрів».

На той час через епідемію чуми Палермо перетворювалося на цвинтар. У видіннях мисливцеві Розалія нібито наказала перенести свої останки до міста. Її волю виконали, після чого епідемія відступила.

Відтоді Свята стала покровителькою міста, а на горі біля печери збудували санктуарій на її честь. Тепер на Монте-Пеллеґріно, що значить «Гора паломників», линуть не лише сицилійці, а й інші католики, бо ж культ Святої поширений далеко за межами острова.

Печера Святої береже згадку про козаків

Перед входом до печери. Праворуч – напис про «рутенів»

 

Як свідчить історія, шанували Святу Розалію і запорозькі козаки. У передній частині святилища перед входом до печери праворуч на стіні дві мармурові таблички. На одній латинською, на іншій італійською мовою викарбуваний напис про «рутенів», як у XVII столітті називали українців, – які втекли з турецької неволі, добровільно працювали тут і пожертвували частину військової здобичі на побудову церкви заступниці Сицилії.

«Якщо рутени залишили у цьому місці згадку про страждальне минуле і прислужилися тут своєю працею, – це доказ того, що й українці деякою мірою віддані культові Святої Розалії», – каже дон Мікеле.

CUM RUTHENI APUD TURCAS IAMDIU CAPTIVI
AUCTORE AC DUCE MARCO SACMOSCHI
AB ALEXANDRINA CLASSE AVERSA TRIREMI
FUGAM ANIMI SOLLERTIA ADORNATAM
SIMULQ. LIBERTATEM CAPESSIVISSENT
PANORMUM APPULSI VII IDUS DECEMBRIS
ANNO M.DC.XXVII
TURCICO VEXILLO VICTORIAE ET PIETATIS IN
VIRGINEM SUAE MONUMENTO E RUPE SUSPÊSO
POST OPERAM HIC ULTRO SUSCEPTAM,
MANUBIARUM PARTEM AD EXORNANDAM
SACRAM AEDEM SERVATRICIS SICILIAE
CONTULERUNT
I RUTENI, DA LUNGO TEMPO SCHIAVI DEI TURCHI,
CONSIGLIATI E CONDOTTI DA MARCO SACMOSCHI,
DISTACCATA LA LORO TRIREME DALLA ARMATA NAVALE
ALESSANDRINA, PRESERO LA FUGA CON MOLTA ACCORTEZ=
ZA E PERSPICACIA: E AD UN TEMPO RIACQUISTATA
LA LIBERTÀ E APPRODATI A PALERMO IL DI 7 DICEM=
BRE 1622, SOSPESERO DALLA RUPE IL VESSILLO TURCO
QUAL MONUMENTO DELLA LORO VITTORIA E
DEVOZIONE VERSO LA SANTA VERGINELLA.
DOPO AVER QUI INTRAPRESO UN LAVORO DI PROPRIA
VOLONTÀ, OFFRIRONO PARTE DEL BOTTINO PER
EDIFICARE UN TEMPIO A COLEI CHE É
LA PROTETTRICE DELLA SICILIA

Пам’ятні дошки на горі Монте-Пеллеґріно підтверджують героїзм запорожців не лише під час морських походів, але й у період перебування в турецькому полоні. В очах тодішнього світу успішні дії козаків на морі викликали захоплення в країнах Середземномор’я, на Балканах, в Італії, бо вони теж вели запеклу боротьбу проти османського поневолення.

Маловідома історія героїзму

Українські та польські джерела розповідають про відважного лицаря-українця Марка Якимовського. 7 грудня 1627 року він за сприяння двох товаришів здійняв бунт на турецькій галері і визволив 220 в’язнів-християн.

Врятувавшись із турецької неволі, запорожці прибули туди на тривесельному човні. Оселились, збудували церкву на честь покровительки Сицилії Святої Розалії. Про цю подію нагадує відповідний надпис на мармуровій дошці та прикріплена поруч срібна модель тривесельного козацького човна. 

Щоправда, італійський текст на таблиці, на відміну від латинського, подає дату 7 грудня 1622 року, але, як встановили дослідники, подія таки відбулася пізніше. Тодішній писар помилився також і в імені українського козака, назвавши його Марком Сакмоським.

Попри страшну бурю і грім, утікачі від острова Лесбос в Егейському морі щасливо дісталися італійської Калабрії, а потім і берегів Сицилії. Звідти більшість запорожців не хотіла повертатися на батьківщину. Вони були підданими Польщі і боялися переслідувань, бо з 1621 року польський уряд забороняв козакам нападати на турецькі володіння.

Цей історичний факт маловідомий (про нього писав історик Володимир Голобуцький у самому кінці VIII розділу свого дослідження «Запорозьке козацтво»), до того ж у церкві Святої Розалії українського перекладу поруч немає, як це зробили для німецьких туристів щодо згадки про поета Вольфґанґа Ґете.

Важко помітити українців і серед відвідувачів санктуарію, хоч заробітчан на Сицилії багато, каже дон Мікеле. Він обіцяє: якщо хтось виявить ініціативу розташувати таблицю з перекладом, жодних перешкод не буде.

Джерело https://www.radiosvoboda.org/a/1600943.html

Напишіть відгук

Top