На небі місяць ревнощами зблід

1 березня – 1918 року  Центральна Рада ухвалила Закон «Про грошову одиницю, биття монети та друк державних кредитових білетів», чим було запроваджено нову грошову одиницю – гривню, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала ½ карбованця. Для створення власного монетного двору здійснювалася закупівля устаткування у Німеччині.
1 березня 160 років тому народився Тутковський Павло Аполлонович (1858-1930), геолог, географ, педагог. Народився у селищі Липовець Київської губернії, нині місто Вінничини, освіту отримав у Київському ун-ті, проводив геологічні дослідження у всіх краях України. У період поставання Української Народної Республіки став одним із основоположників Української Академії Наук. На педагогічній ниві обіймав посаду директора народних училищ Волинської губернії, плідно працював у Товаристві дослідників Волині разом з етнографом Кравченком В.Г., уродженцем м.Бердянська, ім’я якого носить Бердянський краєзнавчий музей. У 1929р. був звинувачений у «націоналізмі», але смерть вченого перешкодила стратному злодійству московського тоталітаризму. Є автором довідника «Загальне землезнавство», «Словника геологічної термінології», праці «Бурштин у Волинській губернії» і ін., був членом Бельгійського товариства геології і палеонтології.

3 березня – минає 130 років від народження Королеви Наталени Андріївни (1888-1966), письменниці, художниці. Народилася в Іспанії, мала іспанські та польські родові корені, отримала шляхетне виховання, володіла декількома мовами, здобула освіту з археології, а також мистецьку – художника. Доля уготовила мешкати у різних країнах Європи і навіть бути сестрою милосердя у Першу світову війну. Писати оповідання українською розпочала в 1919р., у доробку письменниці збірка легенд «Во дні они», повісті «Предок», «Без коріння», «Сон тіні», «Легенди старокиївські», збірка оповідань «Інакший світ» і багато інших, також влаштовувала виставки своїх картин. Останні роки проживала у м. Мельнику Чехословаччини.

9 березня – 110 років від дня народження Боровця Тараса Дмитровича (1908-1981), діяча українського національно-визвольного руху у період ІІ Світової війни, засновника Української Повстанської Армії «Поліська Січ», генерала-хорунжого, відомого як Тарас Бульба-Боровець. Народився у с.Бистричі, нині Березнівського р-ну Рівненщини, навчався у школі та займався самоосвітою. За участь в українському спротиві переслідувався польською владою. За наказом Уряду УНР в екзилі  сформував загони Української Повстанської Армії «Поліська Січ», яка з початком німецько-радянської війни нараховувала 10 тисяч бійців. Вів боротьбу з німецькими і радянськими окупантами, підтримував зв’язки з «Білоруською самообороною». З 1948р. перебував в еміграції – спочатку в Канаді, потім у США, видавав журнал «Меч і воля», написав спогади «Армія без держави».

10 березня – 120 років тому народився Гупало Діонисій Мусійович (1898-1923), військовий діяч, учасник  національно-визвольного руху. Народився у с.Нова Осота, нині Олександрівського р-ну Кіровоградщини. По Першій світовій війні перебував у лавах Запорізького полку Армії Української Народної Республіки, з 1920р. учасник повстанського руху проти московсько-більшовицьких орд у Холодному Ярі та Чорному Лісі, керував штабом, був отаманом Чорноліського полку. У 1923р. потрапив до лабет загарбників, загинув під час повстання у Лук’янівській буцегарні Києва.

10 березня – 140 років тому «Громадою»  видано «Кобзаря» (1878р.)  у м.Женеві заходами Михайла Драгоманова. Книга мала кишеньковий формат – розмір 9 на 5 см. З огляду на царсько-московські заборони, наклад було завезено в імперію таємно.. Двома роками раніше у Празі за участі Олександра Русова було видано двотомне видання «Кобзаря», але імперська цензура дозволила ввіз лише першого тому.

11 березня – минає 130 років від народження Чечвянського  Василя Михайловича (спр. прізвище Губенко, (1888-1937), письменника-гумориста, рідного брата О.Вишні. Народився на хуторі Чечва, що поблизу містечка Грунь, нині Охтирського р-ну Сумщини, освіту отримав у військово-фельдшерській школі, відбув І Світову війну, у 1924р. облишив високі інтендантські посади і присвятив себе літературній діяльності, працював, зокрема, в редакції журналу «Червоний перець». Є автором збірок гуморесок «Кадило», «Царі природи», «Між іншим» тощо. У листопаді 1936р «драматурги» НКВД  визначили письменнику роль – «участь в українській контрреволюційній націоналістичній фашистській організації», у липні 1937р. – у пік комуністичних страт – розстріляний, московсько-комуністичні людоїди не оминули і його родину: дружину і сина.             .

– 120 років від дня народження Бобинського Василя Петровича (1898-1938),  поета, журналіста, перекладача. Народився у м.Кристинополі, нині Червоноград Львівщини. Після гімназійних років воював у лавах Української Галицької армії Західно-Української Народної Республіки. Один з перших виступив у жанрі еротичної поезії, це вінок сонетів «Ніч кохання». Ймовірно, від переслідувань польської влади захопився лівацькими ідеями, урешті, в 1930 р. перебрався до підрадянської України, до Харкова, де незабаром потрапив спершу під хамську більшовицьку критику, далі арешт, каторжні роботи на ритті каналу «Волга-Москва», а в січні 1938р. – комуністична страта – постріл у потилицю. В.Бобинський є автором поеми «Смерть Франка».

14 березня – 110 років тому народився Крушельницький Тарас Антонович (1908-1934), письменник, перекладач, діяч у царині культури. Народився у м. Коломиї, освіту здобув у Львівському ун-ті з фаху германістики, а також у музичному виші по класу скрипки. За участь у національно-визвольному русі переслідувався польським режимом, в ув’язненні вивчив англійську, іспанську та французьку мови. У творчому доробку оповідання, фейлетони, гуморески, здійснював переклади європейськими мовами творів українських письменників. В 1934р. переїхав з родиною до Харкова, де невдовзі був арештований вже іншим – московсько-більшовицьким режимом, і розстріляний.

17 березня – минає 170 років від народження Огоновського Олександра Михайловича (1848-1891), правника,  громадського і політичного діяча. Народився у с.Букачівці, нині Рогатинського р-ну Івано-Франківщини, здобув правничу освіту у Львівському ун-ті, з 1882р. професор рідного закладу, де став першим науковцем з права, який викладав українською, зробив вагомий внесок у розробку української юридичної термінології. Став співзасновником громадських організацій: «Дружні лихварі», «Просвіта», «Рідна школа», «НТШ», – а також «Народної Ради» – політичної організації, що протидіяла зачудованим у московство – так зв. москвофілам. Є автором низки праць з цивільного права.

19 березня – 180 років від дня народження Личаківського Володимира Дмитровича (1838-1903), громадського діяча, письменника, перекладача, адвоката. Народився у с.Ременів Королівства Галіції та Володимирії, нині Кам’янка-Бузького р-ну Львівщини, освіту здобув у Львівському ун-ті. Став першим українцем-бургомістром у м.Тернополі, долучився до організації товариств «Міщанське братство», філії «Рідна школа». Є автором комедій «Іспит на мужа», «Несподівані женихи», низки перекладів драматичних творів  німецьких і польських авторів. Мав зустрічі з І.Франком, С.Крушельницькою.

24 березня – 190 років тому народився Лебединцев Феофан Гаврилович (1828-1888), педагог, історик, громадський і церковний діяч, журналіст, літератор. Народився у с.Зелена Діброва, нині Городищенського району Черкащини, богословську освіту отримав у Київській духовній академії, викладав у семінарії. З 1864р  займався викладацькою діяльністю в Холмщині, протидіяв там полонізації, сприяв відкриттю близько 300 народних шкіл. У 1882р. разом з братом Петром – протоієреєм Софії Київської, заснував журнал «Київська Старовина», є автором проповіді «Про ярмарки». У 1859р. познайомився з Тарасом Шевченком, отримав у подарунок «Кобзаря» з автографом.

24 березня – 1918 року Українська Центральна Рада ухвалила Закон про державну мову. Закон зобов’язував всякого роду написи, вивіски на торговельно-промислових, банкових та подібних закладах повинні провадитися державною українською мовою, а якщо і іншими мовами, то написи державною мають бути розташовані на чільному місці. Закон приписував державомовність також у веденні діловодства та при виданнях публічних справоздань, встановлював короткі терміни виконання – від 2-3-х тижнів і до 3-х місяців, а у разі порушень  – штрафи, а у випадках неоплатності їх… арешти на декілька місяців.

25 березня – минає 150 років від народження Василька Миколи Миколайовича (1868-1924), державного, громадсько-політичного діяча. Народився у с.Лукавці, нині Вижницького р-ну Чернівеччини, освіту отримав у Чернівецькому ун-ті, обирався послом до Австрійського парламенту, відстоював інтереси українців краю, заснував українську гімназію у м.Вижницях. Став співзасновником Загальної української ради у Відні, був противником москвофільства та румунізації Буковини. З поставанням Української та Західно-Української Народних Республік перебував на дипломатичній роботі.

27 березня – 1858 року Тарас Григорович Шевченко повернувся до Петербурга із заслання. Старі й нові друзі, земляки і чужинці, вся петербурзька еліта галасливим натовпом оточила його. Між тим ходив на публічні лекції, вів довгі жваві розмови з найосвіченішими людьми того часу на теми філософії, психології, про минулу й майбутню долю слов’ян. У планах було продовження мистецько-малярської діяльності, творчої поетичної праці, планував нове видання своїх поетичних творів. Але спроба надрукувати навіть вже раніше видрукувані твори закінчилася звинуваченнями з боку цензури у буцімто бажанні поета викликати ненависть до панування росіян.

28 березня – 120 років від дня народження Сціборського Миколи Орестовича (1898-1941), державного та військового діяча, теоретика українського націоналізму. Народився у м.Житомирі, з гімназійної лави пішов на фронти І Світової війни, у 1917р. активно проводив українізацію імперських частин. З поставанням Української Народної Республіки розбудовував Армію УНР. З 1920р. – в еміграції, продовжив навчання в Українській господарській академії у Подєбрах. Став співзасновником Легії Українських Націоналістів, а з 1929р. обійняв посаду заступника Голови Проводу новоствореної ОУН. Був людиною всебічної освіти і нечуваної працездатності. Заперечував  партії – потенційні деструктивні знаряддя групових інтересів. Загинув 30 серпня 1941р. разом з О.Сеником в окупованому німцями Житомирі – внаслідок теракту.

29 березня – 290 років тому народився Розумовський Кирило Григорович (1728-1803), військовий, політичний і державний діяч, останній гетьман Війська Запорозького, гетьман Глухівського періоду в Історії України. Народився у с.Лемеші Козелецької сотні, Київського полку, Гетьманщини, нині Козелецького р-ну Чернігівщини, з 15 літ навчався в університетах Німеччини, Франції, Італії, по поверненню очолив Російську Академію Наук. Разом з братом Олексієм та козацькою старшиною домігся відновлення Гетьманщини в Україні, поновив козацькі вольності, систему судочинства, планував відкриття українського університету у м.Батурині. З приходом на московський престол німкені Софії фон Ангальт-Цербст… із Голштинії – престольне псевдо Катерина ІІ – всі поновлення було скасовано, Запорізьку Січ підступно зруйновано. Останній гетьман доживав у м.Батурині, мав одинадцять дітей.

Сиріч, виповнюється 270 років від народження Худорби Архипа Михайловича (~1748 ~1799), козацького старшини, літописця. Народився у с Комані, тоді Новгород-Сіверського повіту, нині однойменного р-ну Чернігівщини, належав до старовинного старшинського козацького роду, був спершу сотенним канцеляристом, з 1769р. – сотенним осавулом, урешті – отаманом. Брав участь у загарбницьких походах Московщини, ймовірно, у складі Стародубського козацького полку. Написав твір «Малоросійська історія» – у ліберальному і антимосковському дусі, який, припустимо, став одним із джерел вже на початку ХІХ ст. для іншої історичної праці про Україну  – «Історії Русів», автор якої невідомий.

О.Змієвський, В Пилипенко, тов.«Просвіта», м.Бердянськ, Запорізький край, Україна, /proberdyansk.wordpress.com/