Особливості національної сорочки, або як правильно носити вишиванку

0 0
Read Time:6 Minute, 56 Second

У вишиванки дві іпостасі: традиційна і сучасна. З плином часу вони набувають все більше відмінностей, різниця проявляється навіть на рівні термінів. Фахівці, які працюють з українським національним костюмом, наполягають: називати старовинні екземпляри “вишиванками” некоректно. Це слово з’явилося відносно недавно, сільські бабусі, з якими спілкуються етнографи, його не знають. Замість цього вони вживають вираз “вишита сорочка”. Однак функція і сучасних вишиванок, і старовинних вишитих сорочок однакова – це повсякденний одяг.

Зараз вишиванка повертається в живу масову культуру. Цьому сприяють і такі ініціативи, як День вишиванки, яке відзначають в третій четвер травня. У 2018 році він припадає на 17-е число. Завдяки інтересу до цього предмету одягу з’являється все більше майстерень і брендів, які надихаються традиціями і при цьому шиють сучасні речі. Старовинні ж вишиті сорочки утвердилися в статусі музейних експонатів, об’єктів для колекціонування, власне, матеріальної спадщини української культури. 

Широка палітра
Одяг – “невдячний” об’єкт для збереження. Згодом нитки стоншуються, тканину розсипається, вицвітає. Тому в наших етнографічних музеях годі й шукати дуже старого одягу. Найдавніші експонати в кращому випадку відносяться до середини XIX століття, а в основному їх датують кінцем XIX – початком XX століття, розповідає етнолог, науковий співробітник Інституту народознавства НАН України у Львові Оксана Косміна. З датуванням постійно виникають складнощі. Обчислити, коли шилася річ, можна, тільки якщо ви берете її у конкретної людини, який може сказати, що сорочку вишивала, наприклад, бабуся або прабабуся його мами, так можна визначити приблизну дату.

Однак дещо річ може розповісти про себе сама – своїм кроєм і візерунками вишивки. Фахівці виділяють від 15 до 24 етнографічних регіонів України, і в кожному з них свої улюблені поєднання кольорів, візерунки і щільність вишивки. Наприклад, на Західному Поділлі, зокрема, на Тернопільщині густо зашивали рукава з переважанням чорного кольору, а на Поліссі віддавали перевагу червоним орнаментів. Регіональні традиції різноманітні і, буває, звужуються до одного села. У приклад Оксана Косміна призводить Космач на Івано-Франківщині – там вишивають геометричні візерунки, в вишивці переважають помаранчевий і червоний кольори. 


Поза часом. Стиль вишивки “білим по білому” успішно перекочував з традиційного костюма в класичні чоловічі сорочки

Найвідоміший спосіб вишитої сорочки – з червоно-чорними рослинними візерунками у вигляді бутонів троянд або грон винограду. Часто їх приймають за суто українську традицію, і даремно. Ці сорочки фахівці називають “брокаровскімі”, по імені французького підприємця-парфумера Анрі Брокара. В середині XIX століття він приїхав в Російську імперію, заснував “Товариство” Брокар і Ко “” і почав випускати мило в промислових масштабах. До кожної упаковці мила додавався бонус – листівка зі схемами вишивки хрестом, зокрема, візерунки зображували троянди і виноград. Схеми були безкоштовними, візерунки незвичайними, тому вони користувалися популярністю у городян, а після дійшли до сіл. “Сегодня” брокаровскіе “сорочки певною мірою можна вважати традиційними, що володіють історичною цінністю,

Ще одним прикладом трансформації традицій є так звана сорочка Полуботка – чоловіча сорочка з широко розшитій планкою в жовто-блакитних тонах. Розповідають, що її носив гетьман Павло Полуботок, якого мало не поховали в ній. Однак ще на початку XX століття мистецтвознавець Стефан Таранушенко провів дослідження і з’ясував, що такого типу сорочки спочатку вважалися жіночими і були поширені серед фіно-угорських народів. А про сорочці Полуботка заговорили сто років тому, коли нащадки гетьмана показали такий одяг на виставці історичних старожитностей. 

Підступні дрібниці
Сучасні дизайнери, які шиють стилізовані вишиванки, найчастіше говорять, що надихаються українською традицією, знаходять в музеях цікаві візерунки і обіграють їх символіку. Однак при покупці такого стилізованого сукні його вишивку варто перевірити на автентичність, інакше може трапитися конфуз. Оксана Косміна наводить приклад співачки Джамали, яка з’явилася на “Євробаченні-2017” в сукні дизайнера Юлії Магдич. Бренд Yuliya Mahdych орієнтується на знаменитостей, його засновниця “переосмислює естетику українського народного костюма”, як зазначено на офіційному сайті. При цьому на плаття Джамали були вишиті коні, а це традиційний візерунок російської вишивки, не українською. 

Культура матерії
В Україні збереглося не багато раритетів. Історія нашої країни – з війнами, переворотами, масовими переселеннями – залишила речей мало шансів вціліти. За часів СРСР “вещизм” порицался, 70 радянських років стали періодом забуття, в тому числі для традиційних ремесел і декоративного мистецтва. Причиною була не тільки ідеологія інтернаціоналу, але і банальний брак матеріалів для виробництва вишитого одягу. Тому в Україні, по суті, неможливі такі установи, як Музей мережива у французькому Алансоні або Музей шкіри в британському Нортгемптоне, де вік деяких експонатів сягає трьохсот років.

Однак спроби зберегти ті крихти, які у нас залишилися від матеріальної культури минулого, робляться, і не тільки музеями. Є приватні колекціонери, які збирають старовинні вишиті сорочки. Часом ці колекції можуть сказати про культуру та традиції регіону більше, ніж музейні експонати. Наприклад, дослідниця, майстриня Олена Дідик збирає колекцію вишитих сорочок Полтавщини. Почала вона з родинних речей, до яких знаходила старі фото своїх бабусь – вийшли своєрідні паспорти вишитих сорочок, які зафіксували їх історію. Згодом Олена розширила пошуки – шукала сорочки у знайомих, в сусідніх селах. Зараз в колекції Дідик більше сотні предметів.

Особливість полтавської традиції в тому, що тут вишивали білим по білому, і Олена Дідик вважає таку техніку однією з найбільш вишуканих у народному декоративному мистецтві. “Ці візерунки люди вишивали без схем,” з голови “, вони створювали вчинені художні орнаменти. На початку XX століття з’явилися артілі, в яких візерунки робив один художник, а потім їх копіювали. Їх відмінність від самостійних робіт відразу помітно”, – розповідає Олена . 

Колекціонер ретельно відбирає кожну річ і не прагне зібрати якомога більше експонатів. Для Дідик її колекція служить джерелом натхнення і естетичним зразком – вона і сама вишиває, вивчила багато старовинних технік і знає, як зберегти унікальні екземпляри. 

Як зберігати старовинні сорочки
► Коли сорочки висять на вішалках, тканину на плечах витягується і вигорає. Краще зберігати їх складеними в рулон, при цьому речі займають менше місця. 
► Сорочки потрібно провітрювати, сушити, давати тканини дихати. 
► Ні в якому разі не можна прати вишиті сорочки в машинці. Не можна використовувати агресивні пральні порошки. Не можна пересушувати. Не можна гладити накрохмалену сорочку – пожовтіє. 
► Якщо сорочка порвана, найкраще залатати її конопляним або лляними нитками. 
► Якщо на сорочці є плями, можна спробувати акуратно вивести їх кисневим відбілювачем, хлорні відбілювачі – під забороною, вони роз’їдають тканину. 


Новий контекст.Вишиті плаття дизайнера Віти Кін в світі асоціюють не з етнікою, а з популярним стилем бохо 

Street-style
Вишиванки популярні не тільки в Україні. В останні три роки в світовій моді зберігається помітний тренд на вишивку. На це є кілька причин, одна з головних – соціальна відповідальність модних брендів, яка полягає в підтримці рідкісних і старовинних ремесел, які ризикують зникнути в епоху стандартного виробництва. Тому Chanel, наприклад, системно підтримує паризьку майстерню вишивки Lesage, яка виконує всі декоративні роботи для колекцій бренду. Вишиті речі регулярно з’являються на подіумах, причому як в літніх колекціях, так і в зимових. Наприклад, на недавньому показі у Oscar De La Renta представили вишиті пальто, светри, плаття і жакети. В тренді знову стиль “бохо”, розслаблений і при цьому ошатний, – в нього змогла вбудуватися український дизайнер Віта Кін,

За високою модою слід мас-маркет – вишиті речі можна знайти у Zara, H & M і Mango. Ну а в Україні крім глобальних брендів працюють численні майстерні, де можна вибрати сукні, сорочки та туніки на будь-який смак і гаманець. 

“Вишиванка – самодостатня універсальна річ, особливо влітку. Її можна поєднувати з одягом і взуттям будь-яких стилів”, – каже стиліст Юлія Корольова. У комплект до жіночої сорочці підійдуть і класичні брюки, і джинси. Взуття може бути різноманітною – від човників на підборах до кед і шкіряних сланців. У чоловіків варіантів менше – якщо вишиванка помітно стилізована, її доречніше надягати з джинсами, бриджами або шортами. Але якщо це класична сорочка з білою або блакитною вишивкою, вона буде відмінно поєднуватися з класичними брюками.

У цій стилістичної універсальності – велика відмінність сучасних вишиванок від старовинних речей, крій і особливості яких були підпорядковані укладу життя і традицій. Раніше розріз на жіночих сорочках робили майже до пояса, щоб можна було годувати немовля, сорочки були довгими – так вони замінювали нижню білизну, якого сто років тому не носили. З тих пір наше життя сильно змінилася, тому зараз традиційні вишиті сорочки нелегко використовувати як повсякденний одяг, впевнена Юлія Корольова. Потрібно сильно постаратися, щоб така річ виглядала органічно в сучасній міському середовищі. 


Ширше вибір. На відміну від традиційних сорочок, сучасні вишиванки представлені у великій різноманітності колірних поєднань і типів тканин 

Галина Ковальчук, сайт focus.ua

Happy
Happy
0 %
Sad
Sad
0 %
Excited
Excited
0 %
Sleepy
Sleepy
0 %
Angry
Angry
0 %
Surprise
Surprise
0 %