0 0
Read Time:4 Minute, 45 Second

“Ой овес, та й у зерно піди весь…”

7 серпня – 1932 року ЦВК та РНК СРСР ухвалено постанову «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та про зміцнення громадської (соціалістичної) власності», згідно з яким вводилася смертна кара за розкрадання колгоспного майна, яке об’являлося державною власністю, попри те що було складене самими селянами, як, власне, і врожай, випестуваний їхніми ж руками – безплатно. Цей варварський закон «про колоски» надавав в подальшому «правову» підставу для розбійного відбирання хліба, підняв нову, небачену досі хвилю глухої, звірячої ненависті людини до людини, доносів, підозр і знущань, нацьковування дітей на батьків (синдром Павлика Морозова). Юні піонери вистежували односельців і рідних, доповідали політвідділам, нерідко самі ловили тих, хто, голодуючи, зірвав на колгоспному полі декілька колосків, і радо рапортували на зборах піонерських дружин про досягнуті успіхи в класовій боротьбі. «Підігрівання» цього руху вимагало створення образу жертви, вибір пав на Павлика Морозова, в результаті – таких юних дозорців стало більше півмільйона. А до відбирання зерна, харчів по дворах, розривання пазух у дорослих для зривання хрестиків на грудях і блюзнірського їх затоптування , – були залучені вже старші діти, наречені – комсомольцями. Це явище ніяк не порівнюється з «гітлерюгенд», бо московські більшовики воювали з власним народом і тому, приступаючи до рішучого тотального нищення українського селянства, тобто українського етносу, жалили в одне з найвразливіших місць – у тяглість поколінь, руйнуючи родинні світи.

9 серпня – Міжнародний день корінних народів світу. Відзнака заснована в 1994 р. ООН з-за стурбованості світового співтовариства становищем корінних малочисельних народів, яким часто загрожує асиміляція, різні форми дискримінації. До таких в Україні відносяться кримські татари, гагаузи, кримчаки та караїми. Суто на їх підтримку і має бути спрямована Міжнародна конвенція з регіональних мов.
11 серпня – 1950 року народився Стівен Возняк, інженер-електронік, доктор наук, винахідник, педагог, бізнесмен. Народився в м. Санівейл, Каліфорнія,США, батьки – емігранти з Буковини. В 1976р. створив персональний комп’ютер, що було технічною революцією в США, яка поширилася на весь світ, розробив програмне забезпечення. Його модель комп’ютера Аппле ІІ мала неймовірну популярність в 1980-их роках.

12 серпня – 130 років з дня народження Олександра Вишнівського (1890-1975), військового діяча, полковника Армії УНР, історика.

17 серпня – 1245 року відбулася переможна Ярославська битва військ Галицько- Волинського князівства з загонами угрів (угорців) і ляхів (поляків) поблизу м. Ярослава над р. Сяном. Перемога зміцнила князівство, попри умови монголо-татарської неволі, і стала одною з передумов до визволення з-під іга орди,- на відміну від Володимиро-Суздальської держави, де князь Олександр (Невський), орієнтуючись на Схід, визнав безоглядно владу татар, і, таким чином, цілком означено постало назавжди два різні світи.

– 210 років від дня народження Аполлона Миколайовича Мокрицького (1810-1870), живописця, академіка, педагога. Народився у м. Пирятині на Полтавщині, закінчив Петербурзьку Академію мистецтв, вдосконалював освіту в Італії. Створив галерею портретів. В 1849р. повернувся в рідні місця, малював українські краєвиди, портрети, з 1851р. був професором Московського училища живопису. Брав активну участь у викупі Т. Шевченка з кріпацтва, був його другом, залишив «Щоденник художника Мокрицького».

23 серпня – День Державного Прапора України. Відзначається з 2004 року.

24 серпня – День незалежності України. Національне свято. У 1895р. галицький громадський діяч Ю. Бачинський у праці «Ukraina irredenta» («Україна уярмлена») науково обґрунтував і передбачив незалежність України, як об’єктивну історичну неминучість.

– 135 років тому народився Євген Васильович Бачинський (1885-1978), громадсько-політичний і церковний діяч, військовий, журналіст. Народився у м. Катеринославі, походить із заможного козацького роду, освіту здобув у військовому уч-щі і Женевському ун-ті. За організацію «Всеросійського союзу офіцерів» заради встановлення федеративного устрою в імперії, в 1908р. змушений був емігрувати. В Женеві зорганізував Український клуб, в 1915 -17рр. був представником Союзу Визволення України у Відні, редагував українські видання. З 1918р. очолив Консульство Української Народної Республіки в Лозанні, а з 1922р. став представником Української Автокефальної Православної Церкви в Західній Європі. З 1939 по1955рр. очолював заснований ним Центр –Допомоговий комітет Українського Червоного хреста в екзилі, – який посприяв великій кількості українських і інших емігрантів уникнути примусового повернення у таборовану Країну Рад, де в той період в тенетах ГУЛАГу одночасно кількість мордованих коливалась від 18 до 22 млн.осіб. Є автором «Спогадів…», «Євген Коновалець і його доба» і ін.

26 серпня – 2000 року відкрито і освячено пам’ятник в с. Базар на Житомирщині (Народицький р-н) у пам’ять 359 воїнів армії УНР, учасників Другого Зимового Походу, розстріляних там троцько-бронштейнівськими багнетами 23 листопада 1921р., позаяк жоден з полонених не згодився перейти на бік московських більшовиків. Монумент споруджено на кошти українців Великої Британії.

28 серпня – 445 літ тому народилася Єлизавета Василівна Гулевич (1575-1642), громадський діяч, меценат. Народилася в с. Затурці на Волині, походить зі старовинного українського православного шляхетного роду, представники якого займали високі посади воєвод, старост і ін., освіту здобула в Острозькій академії. Стала співзасновницею Київського братства, монастиря і школи при ньому. В 1615р. пожертвувала свою садибу з землями на Подолі у Києві для влаштування монастиря і школи, з останньої згодом постала знаменита Києво-Могилянська Академія. Останні роки життя провела в Луцьку, де брала участь у діяльності місцевого братства.

– 130 років тому народився Дмитро Юрійович Загул (1890-1944), поет, літературознавець, критик, перекладач, педагог, громадський діяч. Народився в с. Мілієве на Чернігівщині. Є автором збірок «Мої думи й пісні», «Мережки», «З зелених гір» і ін., перекладів творів західноєвропейських поетів. Попри простонародне походження – з бідної селянської родини- у І Світову війну московською воєнно-окупаційною владою його було відірвано від навчання в ун-ті і вислано до Н. Новгорода, а вже за більшовицької Москощини в 1933 р., у період п’ятирічки побудови безкласового суспільства, відправлено в табори, де він загинув при нез’ясованих обставинах в 1944р. Реабілітовано посмертно у квітні 1957р.

30 серпня – 1920 року у Празі створено Українську Військову Організацію (УВО), це був підсумок роботи з’їзду українських військовиків, перейнятих подальшою збройною боротьбою за державність України. Очільником УВО обрано полковника армії Української Народної Республіки Євгена Коновальця.

Над випуском працювали:
Степан Герилів,
Володимир Пилипенко,
Анна Волканова

Happy
Happy
0 %
Sad
Sad
0 %
Excited
Excited
0 %
Sleepy
Sleepy
0 %
Angry
Angry
0 %
Surprise
Surprise
0 %