“Всюди буйно квітне черемшина” (Микола Юрійчук)

2 – 170 років тому народився Пухальський Володимир В’ячеславович (1848-1933), композитор, піаніст, педагог, музичний діяч. Народився у Мінську, закінчив Петербурзьку консерваторію, з 1876 р. мешкав у Києві. Був директором і викладачем музичного училища, з 1913 р. професор консерваторії, а з 1925 р. – Музично-драматичного ін-ту ім. М. Лисенка. Виховав плеяду видатних піаністів, це  В.Горовіц, Г.Коган, О Брайлівський і ін., є автором опер «Валерія», «Українська фантазія», симфоній, творів для фортепіано.

2 – минає 110 років від народження Завгороднього Сергія Олексійовича (1908-1994), письменника. Народився в с.Семенівка, нині Криничанського р-ну Дніпропетровщини, освіту отримав у Київському ін-ті народної освіти, займався журналістикою, у пік московсько-комуністичних репресій змушений був переховуватися. Після повернення із ІІ Світової війни очолював Дніпропетровську обласну письменницьку організацію. За прямоту у висловлюваннях знаходився  під пильним наглядом радвлади, а в період компарткампанії проти письменника О.Гончара за його роман «Собор» – був усунутий з керівництва обласним письменством. У доробку літератора повісті, оповідання, це «Краса дівоча», «Антон Нагнибіда», «До кого сміється степ» і ін.

3 – виповнюється 110 років від народження Олійника Степана Івановича (1908-1982), поета-гумориста і сатирика, журналіста. Народився у с.Басицелі, нині Балтського р-ну Одещини, освіту здобув у Одеському педінституті, з якого тимчасово був виключений та заарештований як «ворог народу» – з-за «розкуркулення» його батьків.  У подальшому вчителював, відбув німецько-радянську війну, займався журналістикою, упродовж багатьох років був співробітником надзвичайно популярного сатиричного журналу «Перець». Є автором понад сотні поетичних фейлетонів, збірки автобіографічних оповідань «З книги життя», а також лібрето до комічної опери «В степах України». За мотивами сатиричного фейлетону  «Пес Барбос» створено популярний фільм «Пес Барбос і незвичайний крос».

3 – 100 років від дня народження Гончара Олеся Терентійовича (1918-1995), письменника, літературного критика, громадського діяча, академіка. Народився у селищі Ломівка, нині мікрорайон м.Дніпра, навчався у Харківському ун-ті, відбув ІІ Світову війну, тема якої відображена в романах «Прапороносці», «Людина і зброя», в оповіданнях і поезіях. В 1959-1971рр. очолював Спілку письменників України. Є автором романів, повістей, збірок оповідань, нарисів, твори перекладені на 67 мов світу. Його роман «Собор» мав великий суспільний резонанс у питанні відстоювання української культури, духовності загалом, за що автор потерпав від компартійних нападів. Сам письменник звертався з відкритим листом у вищі партійні установи з протестом проти утисків української мови.

4 – 160 років тому народився Дмитренко Юрій Мелетійович (1858-1918), архітектор. Народився у м.Одесі, освіту отримав у Петербурзькій академії мистецтв по класу архітектури, а також живопису. Є автором понад 70 проектів громадських будівель, серед яких будинок денного дитячого притулку, будинок для інвалідів, корпус інституту шляхетних дівчат тощо, декількох церковних споруд. а також будинку народної читальні – нині Одеська центральна міська бібліотека ім. І.Франка.

4 – минає 150 років від народження Семполовського Лева Людвіговича (1868-1960), селекціонера, доктора філософії та природничих наук. Народився у с. Клерове Познанського воєводства, Польща, природничі науки вивчав в ун-тах Бреслау, Ростока та Берліна, працював на цукрових заводах Франції, займався селекцією цукрового буряка в Італії та Німеччині. В 1898р. очолив Уладівську селекційну станцію, нині в Калиновському р-ні Вінничини, вивів 76 сортів високопродуктивного цукрового буряка, один з перших впровадив у селекційну практику – гібридизацію, отримав багато відзнак.

10 – виповнюється 120 років від народження Скрипника Степана Івановича (1898-1993), визначного церковного діяча, Святійшого патріара Київського і всієї Руси-України Мстислава. Народився у м.Полтаві, у складі Армії Української Народної Республіки протистояв червоним бандам московсько-більшовицьких завойовників, На еміграції у Польщі захищав права українців на етнічних землях Холмщини, Підляшшя, боронив там православ’я. В 1947р. емігрував до Канади, США, очолив там Українську Православну Церкву. У 1963 і 1971 роках зустрічався з Костянтинопольським Патріархом у питанні повернення  Українській Православній Церкві прав, які вона мала до 1686 р. – до загарбання її Московською Церквою. У червні1990р. обраний Патріархом Київським і всієї України Української Автокефальної Православної Церкви.

14 – 130 років від дня народження Булаховського Леоніда Арсенійовича (1888-1961), вченого мовознавця Народився у м.Харкові, освіту здобу у Харківському ун-ті – із золотою відзнакою,  продовжив там наукову та викладацьку діяльність, далі – в інституті мовознавства, є автором понад 350 праць з питань сучасної української мови, підручників. Всупереч пануючому тоді формально-граматичному напрямку обґрунтував положення про єдність граматики з орфографією та стилістикою. Досліджував творчість Т.Шевченка, його значення у становленні нової української літературної мови.

14 – 120 років тому народився Ярий Ріхард Франциск Марія (1898-1969), австрійський і український військовий і політичний діяч. Народився у м.Ряшові, нині територія Польщі, отримав військову освіту в академії м.Вінер-Нойштадт у Австрії. З 1918р. воював у складі Армії Української Народної Республіки, згодом став активним учасником у лавах Організації Українських Націоналістів. Після проголошення Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941р. у м.Львові переслідувався окупаційною владою за «український сепаратизм». По звільненню в 1943р. полишив будь-яку діяльність, проживав у Австрії.

17 – 1848р. скасовано кріпацтво в Галичині , на Буковині і Закарпатті і в усій Австрійській імперії. Селянство – за викуп –  звільнялося від панщини, а також від особистої залежності від землевласника, одноразово надавалося право власності на землю, якою вони користувалися за панщини на правах спадковості. Реформа  відбулася під тиском селянських повстань та потребою пристосування економіки до капіталістичних відносин. Від реформи селянство залишилося малоземельним або й взагалі без землі. Однак не слід ототожнювати цю реформу – з відміною кріпацтва у Московській імперії, яка була задекларована лише 1861р. – зі значно тяжчими передумовами і такими ж довгими зволіканнями і наслідками. Тому, мабуть, якщо по селах в Австрійській імперії з цього приводу селянами були встановлені пам’ятні хрести, то у Московській – ні.

17 – минає 110 років від народження Зубицького Тараса (1908-1974), скрипаля, диригента, музикознавця, композитора, педагога, громадського діяча. Народився у м.Дрогобичі, у дитячому віці з родиною емігрував до Канади в м.Вінніпег, вже в юні роки став неодноразовим переможцем конкурсів з гри на скрипці, закінчив Королівську музичну академію у Лондоні. Гастролював Канадою, США, працював з церковними хорами, з камерними і симфонічними оркестрами, організовував музичні колективи, школу, підтримував музичні видання в еміграції і в Україні, виступав з концертами за творами українських композиторів. Дві сестри митця і брат також були відомими музикантами.

18 – виповнюється 130 років  від народження Хворостецького Івана Федоровича (1888-1958), художника, педагога. Народився у с.Юридики, нині у складі м.Почаєва на Тернопільщині, з дитячих років працював у іконописних майстернях, освіту отримав у Київському художньому ін-ті, став майстром ліричного пейзажу. Одноразово займався викладацькою діяльністю у вишах, школах, гуртках. Є автором картин  «Озеро в Тернополі», «Зима в Кременці», «Почаївські мотиви» і ін. Нині у м.Почаєві існує меморіальний музей художника.

19 – 1648 року Богдана Хмельницького обрано гетьманом. Це відбулося на  Запоріжжі у Великому Лузі – на Січі, де перебуваючи вже певний час, здобув велику шану серед козацького товариства. Цим пророчим вибором було розпочато потужний і славетний визвольний рух українського народу на шляху розбудови власної державності.  

20 – 1938 року московсько-більшовицький режим посилив  імперство  у сфері освіти –  постановою «партії і уряду» зобов’язав у школах національних республік і областей обов’язкове вивчення «московського язика». На відміну від періоду царів, тепер – за царів-секретарів – змосковщенням  було охоплено всю територію України, всі прошарки населення, а з 1939р. – і її західні креси, і робилося це силами не тільки партійної і радянської номенклатури, але й за участі завезених після Голодомору мільйонів московитів, цьому тотальному злодійству сприяла і їх церква. – Московський Патріархат.

23 – 140 років від дня народження Ващенка Григорія Григоровича (1878-1967), педагога, вченого. Народився у с.Богданівка, нині Прилуцького р-ну Чернігівщини, освіту отримав у Полтавській духовній семінарії разом із Симоном Петлюрою, довгий час вчителював. У 1933р. був звинувачений в «українському буржуазному націоналізмі, врятувався тимчасовим переїздом до Москви. У 1945р. емігрував до Німеччини, обіймав посаду професора з педагогіки Українського Вільного університету у Мюнхені. Працював над темами «Освіта в Україні за часів більшовизму» та «Вплив большевизму на психіку українського народу», є автором робіт «Виховний ідеал» (1946), «Виховання волі і характеру» (1952), «Проект освіти в самостійній Україні» (1955) і ін., активно друкувався у виданнях «Визвольний шлях», «Український самостійник», «Шлях перемоги».

29 – 1918 року Українська Центральна Рада затвердила Конституцію Української Народної Республіки. Основним Законом проголошувалась парламентська республіка – незалежна, територіально цілісна. Вищу законодавчу владу мали представляти Всенародні Збори, виконавчу – Рада Народних Міністрів, передбачалося широке місцеве самоврядування. Конституцією проголошувалася незалежність і територіальна цілісність Держави України.

29 – 1918 року Чорноморський флот підняв українські прапори –  у Севастопольській бухті під командуванням адмірала М.Сабліна, натомість червоних – московських. Цьому передувала низка вагомих подій: прийняття 22 січня 1918р. Центральною Радою Української Народної Республіки IV Універсалу, яким Україна проголошувалася суверенною державою, об’явлення законом від 27 січня про те, що Чорноморський флот є флотом УНР, повальне вигнання московсько-більшовицьких червоних банд з території України з допомогою союзників  Німеччини та Австро-Угорщини – згідно Берестейської угоди, а також проривний наступ на Крим групи військ під орудою талановитого військовика полковника П.Болбачана, а також інші обставини.

29 – 1918 року  Павло Скоропадський став Гетьманом України, Україна була проголошена Гетьманською Державою. Це сталося після вигнання московських червоно-більшовицьких банд з України. Гетьманську Державу  визнали 30 країн світу. За короткий термін було засновано Українську Академію Наук,  два державних українських університети, 150 українських гімназій і інші заклади культури і освіти. Неврегулювання аграрних відносин, а головне – підступна підривна робота московського більшовизму, інтервенція – унеможливили не те що розвиток, але й існування державного устрою.

30 ч. – 170 років тому народилася Єфименко Олександра Яківна (1848-1918), історик, етнограф. Народилася в с. Варзуга,  нині Мурманської обл., з1877 р. мешкала у Чернігові, далі у Харкові, уклала кращий за конкурсом підручник з історії України, активно виступала за надання офіційного статусу українській   мові – після чергової її заборони «Емським указом», виступала за рівноправність жінок, стала першою жінкою в імперії, що отримала ступінь почесного доктора історії, є автором праці «Історія українського народу». Загинула разом з донькою Тетяною, перебуваючи на відпочинку на хуторі Любочка Харківщини, в результаті нічного розбійного нападу червоних московсько-більшовицьких банд.  
                                           
О.Змієвський, В Пилипенко, тов. «Просвіта», м.Бердянськ, Запорізький край, Україна, /proberdyansk.wordpress.com/