Бердянськ (Україна)

 Історія Бердянська

Є археологічні свідчення, що ще в далекій давнині на територія сучасного Бердянська жили люди. Так, на околиці сучасного міста, в урочищах Солодкий Лиман та Близький Шпиль, були виявлені і досліджені залишки двох поселень епохи неоліту і ранньої бронзи (3 тисячоліття до н. е.). Найбільш ранні письмові відомості про дану місцевість датуються V століттям до н. е.. Територія сучасного Північного Приазов’я описана Страбоном, Плінієм Старшим і Геродотом. У різний час ця територія мала назви: Агрія («надлишкова», «багата»), Дике поле, Берди («багата»). В VI ст. до н. е. на територію Бердянська, як і на територію Подніпров’я прийшли арійські племена – скіфи. Про це свідчить ряд знахідок скіфської доби на території Бердянська. Це, наприклад, курганні поховання скіфських царів і вельмож, які дають нам уявлення про багатство скіфів, які проживали на цій території. Найвизначнішим похованням є поховання скіфського царя Атея.

Місто Бердянськ розвивалося від маленького поселення та пристані, побудованої в 1673 році запорізькими та азовськими козаками, до досить великого міста обласного значення, що є великим транспортним вузлом і відомим курортом. Біля гирла Берди, в 70-х роках XVIII століття, була побудована Петровська фортеця для захисту від кримських татар. Наприкінці XVIII століття місцевість нинішнього розташування Бердянська почала інтенсивно заселятися. У 1784 році була утворена Таврійська область, у 1802 році перетворена на Таврійську губернію. Заселяючи край вихідцями з центральної Росії, царський уряд приваблював іноземних поселенців, перш за все німців з Багема, Баварії. Їм роздавали землі і звільняли від податків на 30 років. Таким чином, на початок XIX століття територія краю була заселена кріпосними селянами поміщицьких угідь, державними селянами, німецькими колоністами і ногайцями. Найбільше число поселень мали ногайці. Поступово вони стали переходити до більш осілого способу життя, стали займатися хліборобством, торгівлею, досягли певних успіхів і потребували в заснування міста, ринку збуту.

Крім того, на початку XIX століття економічні інтереси Російської імперії зажадали будівництва порту на узбережжі Азовського моря для експорту пшениці за кордон з Приазов’я та Лівобережжя України. 3 листопада 1827 року був оформлений акт про відмежування землі для причалу та міста (цей день вважається датою заснування міста). У цьому ж році на березі затоки була споруджена пристань, зросло невелике селище під назвою Кутур-Огли, що поклало початок майбутньому місту.

З 1868 року одне за одним виникали в Бердянську торгові консульства Греції, Англії, Італії, Іспанії, Австро-Угорщини, Франції, Данії та інших держав.